Коли бачу "витоки" анонсованих майбутніх змін в армії, у мене виникає стійке відчуття, що нинішні ініціативи, щодо контрактів, мають за мету не реальне покращення положення військовослужбовців чи їхніх родин, а дещо зовсім інше. Схоже, ми бачимо підготовку владою правового "фундаменту" для створення механізмів, які просто не дадуть армії розбігтися після завершення активних бойових дій.Переконаний, що держава чітко усвідомлює: критична маса людей в армії виснажена фізично й морально. Рівень довіри до командування і, особливо, до вищого військово-політичного керівництва країни на мінімальному рівні. Тому, левова частка військових, за першою можливісті, залише армію назавжди, а за необхідності - й країну аби більше ніколи не вступати у подібні відносини із державою.Довіру вже давно втрачено.Але, замість того, щоб розробляти стимули, які зроблять службу престижною та добровільною, обирається шлях юридичних "запобіжників та хітрощів". У владу тримаючих є розуміння: якщо дати людям повну свободу вибору в момент зупинки вогню, зібрати такий самий за якістю, досвідом та рівнем мотивації склад вдруге буде майже неможливо.Здавалося б, такі реалії мали б стимулювати владу робити позатермінові реформи та зміни аби поновити довіру армії та суспільства і продемонструвати наміри радікально змінити ситуацію. Замість цього, авторами змін пропонуються хітросплетіння незрозумілих тез та процедур, що ще більше загострюють недовіру серед діючих військових, а з ними й всього українського суспільства.Хочу впевненно зазначити, що армія, яку тримають лише паперові пута та хитрі формулювання в угодах це найкоротший шлях до тотальної демотивації. Повага до солдата має базуватися на чесних правилах гри та довірі, а не на лабіринтах, які тримають силоміць за рахунок підписаних контрактів.​Якщо ми зараз замінимо довіру на примус, ми підірвемо саму основу нашої обороноздатності. Ресурс доброї волі не безмежний, і армію, яку втримали "хитрістю", неможливо буде знову надихнути на захист у разі нового спалаху війни.​Чесність це єдиний робочий механізм. Все інше це ілюзія контролю, яка розсиплеться в найкритичніший момент.Переконаний, що на фундаменті брехні та недовіри не може бути побудована жодна міцна держава. Тому влада має знайти шляхи вирішення проблем але із залученням військових та громадських організацій саме для того аби всім продемонструвати чистоту своїх задумів і максимальну прозорість, що в свою чергу, може реанемувати й довіру.Роман Ковальов.