Я бачив багато хлопців, які хотіли на війну. Не «захищати», не «тримати», а саме у бій. З очима, повними азарту й дурної впевненості, що з ними нічого не станеться. Я сам був таким.Колись мій командир сказав мені фразу, яку я тоді не зрозумів та зараз сам відповідаю так хлопцям, «не шукай війну. Вона тебе сама знайде»Вона знайшла. І зробила це так, як робить завжди, різко, брудно, без можливості передумати.Війна це не прапори і не гучні слова.Це шматки тіл, які ще вчора мали імена.Це кров, яку можна змити з рук, але не з пам’яті. Це запах гнилі й пороху, що роками сидить у голові. Це крики, які не припиняються навіть тоді, коли навколо тиша. На війні ти не стаєш героєм.Ти стаєш жорстким. Холодним. Твердим.У тобі поступово зникають почуття, які роблять людину людиною. Співчуття стирається бо якщо співчувати кожному, ти просто не виживеш. Жаль тупіє бо він нікого не рятує. Страх нікуди не зникає, але стає фоном, як постійний біль, як хронічна хвороба.Ти звикаєш до смерті. Спочатку тебе трусить і нудить. Потім ти мовчиш.А потім ловиш себе на думці, що перестав рахувати загиблих. І саме в цей момент в тобі ламається щось назавжди.Багато хто цього не витримує. Хтось ламається ще там. Хтось тримається, а потім розсипається вже після.Хтось починає пити. Хтось зникає всередині себе. А хтось просто не повертається і іноді це найчесніший фінал. Краще б я не знав, що таке війна.Бо тепер я знаю, що вона робить з людиною.Вона забирає не тільки здоровʼя і роки життя. Вона забирає тепло. Мʼякість.Здатність бути «просто людиною».Ти стаєш чужим серед мирних.Тобі тісно серед розмов про дрібниці.Ти дивишся на людей, ніби крізь скло, бачиш, але не відчуваєш.І є річ, про яку не люблять говорити вголос, війна не відпускає тих, кого вже проковтнула. Вона тримає. Тягне назад.Стискає горло. Наче каже «Ти був моїм, ти мій назавжди».Навіть якщо ти живий. Навіть якщо ти не на позиції. Навіть якщо навколо тиша.Тому коли я чую красиві слова про війну мене нудить. Коли говорять про романтику мене трясе. Коли хтось каже, що «хотів би спробувати» хочеться вдарити.Бо війна це не досвід. Не пригода.Війна це вирок. І якщо вона тебе знайде, вона не запитає, чи готовий ти платити,вона забере в тебе все, що захоче, залишить лише спогади, щоб ти з цим жив.допис воїна ЗСУВіталій Бєлкін.