«Я не дивлюся на чужих чоловіків. Достатньо подивитися на їхніх жінок. Бо жінка — мов лакмусовий папірець. У ній видно все:чи вона кохана, чи лише використана. Чи має спокій і відчуття безпеки, чи мусить сама тягнути все на собі — наче листоноша життя цілої родини. Чоловік може красиво говорити про любов, про повагу, про те, що «для родини робить усе» —але саме жінка поруч із ним, навіть у тиші, покаже правду. Не слухай слів. Дивись у її очі. Бо очі не брешуть.

👀

З них прочитаєш, чи засинає вона спокійно біля сильного плеча,чи тримається купи тільки завдяки власній силі, аби не розсипатися. Чи розквітає — навіть у старій кухні та сукні з секонд-хенду,чи згасає — попри золоті сережки й ідеальні фото з хештегами. Я не дивлюся на чужих чоловіків. Я дивлюся на їхніх жінок. Бо лише вони можуть сказати про нього все — і для цього не треба вимовити жодного слова. Жінка ніколи не обдурить своїм виглядом, якщо їй добре. Вона може усміхатися, хвалити чоловіка на сімейних зустрічах,але той, хто вміє дивитися, побачить: правда живе у зморшках біля очей і втомі в голосі. Придивися, як вона мовчить поруч із ним. Чи є в цій тиші спокій і тепло? Чи стіна, яку вона збудувала в собі — щоб більше так не боліло? Іноді краще не питати його: «Як ти до неї ставишся?»Достатньо глянути в її очі. І все стане зрозуміло — без слів.»