Є тільки один спосіб стати культурною людиною – читання. Андре МоруаНечитання знесе Україну зі світу. Євген Маланюк Зараз читання як і 500 років тому, стає привілеєм інтелектуальних еліт. Тільки в давні часи книга була недоступною розкішшю для простого люду, а зараз пересічні співгромадяни просто не переймаються власним розвитком. Бо їх цілком задовольняє ТікТок-розум з миттєвими «задоволеннями» на кшталт «чісто поржать». Вони не розуміють, що читання це – розкіш. І що хороша книга обов'язково залишає глибокий слід в душі та приємний післясмак.Вони живуть у світі, де увага привертається лише на секунди перегляду коротких роликів та яскравих заголовків.А книга вимагає іншого. Вона потребує тиші. Зосередженості. Вміння бути віч-на-віч зі словом. Вміння цінувати слово. Розуміти підтексти й затексти. «Копати» глибоко, занурюватись у глибини думки та відчувати красу слова…Я – людина книги. Це величезне задоволення – погортати сторінки, «пошурхотіти папером»... Звісно, можна і треба читати й е-версії книг, але для мене навіть запах книги має значення. Я не кажу вже про естетичне задоволення від її оформлення, ілюстрацій тощо.Я стояв у черзі в бібліотеці на ту чи іншу книжку, а іноді якусь рідкісну книгу вдавалося випросити лише на ніч.Я виріс у середовищі, в якому ось цього автора культурній людині соромно не прочитати, а це соромно не знати. І це «соромно» не принижувало. Воно випрямляло внутрішню спину. Мотивувало не бути невігласом.Бо у стані невігластва розум людини спить. А, як влучно підмічено в іспанському прислів'ї, «Сон розуму породжує чудовиськ» (ісп. El sueño de la razón produce monstruos).Уміння читати по-справжньому виробляло звичку чітко і красиво формулювати власну думку, високо тримати планку в дискусії…Мало хто зараз готовий до такої праці. Тому дуже й дуже звужується коло тих, хто вміє читати по-справжньому.Так, з появою армії графоманів та «літературних рабів», які пишуть якісь опуси від імені власників «тугих гаманців», є величезна кількість книжкового мотлоху. Тому ще й потрібне вміння відфільтровувати непотріб і знаходити справжнє.Звісно, коли я пишу про читання як привілей інтелектуальних еліт, мова йде не про примітивну елітку, яка дорвалася до влади чи(та) змогла нахапати гроші.Мова йде про справжню еліту, про яку писав іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет. Для нього справжня еліта – це не соціальний клас, а люди високого духу, які живуть у постійному прагненні до вдосконалення, самовідданості та служінню високим ідеалам суспільства.Справжня еліта – це ті, хто має культуру сумніву та вміє почути чужу думку, хто добровільно бере на себе відповідальність за долю країни.Ми ж бачимо яка відбувається катастрофа, коли влада опиняється в руках абсолютно безграмотних особин більшість з яких «скурили буквар».І в цьому головна трагедія сьогодення!Бо "непрочитані книги вміють мстити" – цю фразу приписують американському письменнику Рею Бредбері.Так, книги зараз актуальні для небагатьох. Але ці «диваки», які можуть зрозуміти написане, змінюватимуть світ на краще.Для чого я це пишу?У школі має бути культ книги, а для цього потрібно утвердити переконання:"Читання – це цікаво, модно, престижно".Віктор Громовий.