US Politics

Декілька випадкових копіумних фактів для Камали👩🏽‍💼Опитування цього року мають певну специфічну методологію, відкалібровану під виборця Трампа. Тож ймовірно Трамп не покаже на виборах результату кращого за опитування, як це було в 2020 і 2016.👩🏽‍💼Крім того агрегаторам згодовують чимало опитувань, афілійованих з республіканцями, що може на декілька відсотків покращити результати Трампа в порівнянні з реальністю. 👩🏽‍💼Камала все ще попереду Трампа в popular vote. І це було б не важливо, якби не той факт, що в дуже демократичних і густонаселених Каліфорнії і Нью-Йорку Камала показує результат на 10-20% гірший, ніж Байден 4 роки тому. Якщо вона недобирає там, значить покращила результати деінде.👩🏽‍💼В штабі Камали всі знервовані і налякані перспективою поразки, в штабі Трампа всі спокійні і майже тріумфують. В 2016 все було так само, але навпаки. Налякані, а отже вмотивовані працюють на порядок активніше та ефективніше в фінальні тижні. І це робить різницю.***Проте, не робитиму вигляду, що наведені факти — переконливий аргумент на користь Камали. Але коли якщо вона таки виграє всі навкруги розповідатимуть про це як про очевидні речі.

Найкращий президент США ⅛ пара №5Авраам Лінкольн проти Теодора РузвельтаЛінкольн - напевне другий після Вашингтона за впізнаваністю. Перший президент сучасної Республіканської партії, автор 13 поправки, людина, що виправила первородний гріх Сполучених Штатів, скасувавши рабство. Більше того, зберіг єдність Союзу в ході Громадянської війни. Авраам Лінкольн дав нове визначення свободи в Американському розумінні. Рузвельт Став президентом випадково. В той період, коли ідеалізм і місія GOP, закладені Лінкольном, були майже вичерпані. І він дав їм нове життя прогресивістськими ідеями. Захист прав робітників, антимонопольні заходи, захист довкілля - все це шляхом драматичного розширення ролі федерального уряду. А крім того по-справжньому імперіалістичні погляди на зовнішню політику і перші акорди майбутньої американської гегемонії - все це президентство Тедді.Хто з них достойний звання найвизначнішого президента США? Не соромтесь, аргументуйте, дискутуйте, дебатуйте. Голосування відкриємо ввечері.

Чому Камала (можливо) не переможе Я, звісно, можу нагенерувати для вас багато копіуму. І щось з нього напевне просочиться в мої публікації в прийдешні тижні, але.Опитування (а вони лишаються головним джерелом аналізу) показують тривожні, хай і не катастрофічні, для Гаріс дані. Команда Камали перебуває в стані від занепокоєння до паніки, у Трампа, навпаки, впевнені в своїх силах як ніколи. То в чому ж проблема? Чому Камала, цілком ймовірно, програє?В час, коли всі нарікали на безальтернативність вибору серед двох старих дідів, у мене була теорія, що все що потрібно для перемоги демократам — нормальний середньостатистичний демократичний кандидат без зайвого багажу у вигляді старечої деменції. Було враження, що є достатня для перемоги більшість, яка готова голосувати за щось прийнятне. Адже у Трампа досить багато мінусів, які турбують значну частину американських виборців. Просто дайте їм альтернативу. І от Камала взялась протестувати мою теорію. До речі, ентузіазм її появи на чолі демократичного списку разом з її неординарним бекграундом, давали їй змогу заявити про себе як про особливого кандидата. Когось зі специфічним баченням майбутнього Америки, когось з візією, ідеєю, стилем.Але чи таланту забракло, чи і мети такої не було. Камала як раз таки той самий усереднений кандидат-демократ, відкалібрований під запит виборця 2024. Але ті дані, які в нас є свідчать, що цього не достатньо. Певні категорії виборців не натхненні її кандидатурою. Для багатьох, особливо молодих людей, вона — same old. Продовження президентства Байдена. І вони — ці категорії виборців — не хочуть брати в цьому участі.Ще один фактор — люди не достатньо налякані перспективою другої каденції Трампа. Те, що він постулює — і масові депортації, і використання військових проти «внутрішніх ворогів»…та хоча б і його ідеї домовитись з Путіним — це б дискваліфікувало будь-якого топ-кандидата в 2012, 2008, 2004, 2000…ну ви зрозуміли.Але люди перестали вірити словам Трампа і це, як не парадоксально, робить його прийнятним кандидатом. «Та то просто Трамп так каже, це ж Трамп…» — кажуть люди і йдуть за нього голосувати.І може воно, звісно, й так. Це однаково не виглядає як відповідальне голосування. Але в сумі — невиразна Камала і не страшний Трамп ведуть демократів до поразки в 2024.Я, однак, все ще схильний вірити в перемогу Камали. Чи-то копіум, про який я згадував, бʼє в голову, чи-то просто спортивний азарт. Бо ж заклався з одним поважним паном на пляшку чогось дорогого, в чому я не тямлю.

Найкращий президент США ⅛ пара №2Джон Адамс проти Калвіна КуліджаАдамс - батько-засновник і двигун революції за спиною харизматичніших Вашингтона чи Джефферсона. На його плечі лягла задача інституалізувати республіку після прецедентів перших двох президентських термінів. Тонкий дипломатичний баланс на міжнародній сцені і перші міграційні проблеми. І хоч сучасники не оцінили Адамса, проте історія визнала його ключовий внесок у фундамент американської держави.Кулідж теж перебуває переважно в тіні історичних обставин, які слідували за його президентським терміном. Проте заслужив на свою частку поваги, як останній президент старої Америки: вільної, підприємницткої, не обтяженої чужими американському духу урядовими регуляціями, відмежованої від світових проблем американським ізоляціонізмом. Президентство Куліджа - це доба економічного достатку, доба Roaring Twenties. Хто з них достойний звання найвизначнішого президента США? Не соромтесь, аргументуйте, дискутуйте, дебатуйте. Голосування відкриємо ввечері

ПенсильваніяЦей штат найімовірніше визначить переможця. Теоретично у обох кандидатів є шанс обійтись без нього, але це ситуація майже фантастична. Зі 104 електоральних голосів ключових штатів 19 — голоси Пенсильванії. Пенсильванія демографічно і електорально дуже різна. Як про неї кажуть — Філадельфія на сході, Пітсбург на заході і Алабама посередині. Великі міста з їхніми передмістями — цілком собі частина східного узбережжя/Нової Англії, а величезні сільські простори — типова червона Америка.Відносно країни вцілому Пенсильванія дещо старша, дещо бідніша, дещо біліша. А отже ідеологічно дещо правіша за Америку в середньому. В 2008 Обама виграв у Маккейна 54.47% проти 44.15% (різниця в 620 478 голосів)В 2012 Обама виграв у Ромні 51.97% проти 46.59% (різниця в 309 840 голосів)В 2016 Трамп виграв у Клінтон 48.18% проти 47.46% (різниця в 44 292 голоси)В 2020 Байден виграв у Трампа 50.01% проти 48.84% (різниця в 80 555 голосів).Наразі за усередненими даними опитувань від RCP в штаті нічия по 48.2%, по даним 538 у Гаріс 47.9%, у Трампа 47.3% майже всі опитування дають результати, за якими різниця між кандидатами не перевищує межу похибки.Це означає, що долю виборів в штаті вирішать якісь десятки тисяч голосів. Це, наприклад, пояснює чому команда Гаріс купує рекламу на місцевих радіо-станціях, де 95% відсотків слухачів затяті виборці Трампа. Бо решта 5% можуть стати вирішальними. До речі, всі команди досить по різному ведуть агітацію. Кампанія Камали включає багато «роботи в полі». Волонтери і агітатори ходять від дверей до дверей, намагаючись встановити контакт з потенційним виборцем, поспілкуватись, мотивувати прийти і проголосувати. Натомість «трампісти» менш помітні за такою роботою. Дональд робить ставку на великі заходи, раллі, де особистою присутністю і харизмою заряджає публіку на перемогу. Потім цікаво буде проаналізувати чия стратегія спрацювала краще і чому.Цікаво про особливості кампанії в штаті в подкасті від The Economist.

Панство з The Voicer розповідають своїм читачам про феномен Верховного Суду в США.Інституція дійсно феноменальна. З величезним впливом на всі сфери життя країни. І пожиттєвий статус суддів робить цей вплив більшим, ніж здається логічним в демократичній країні.Звісно основні критики поточного формату існування суду — демократи. Бо Трампу посміхнулась доля і дала шанс забезпечити консерваторам перевагу на довгі роки.Але враховуючи що судді роблять свої судження здебільшого стосовно питань конституції, а конституція США — це історичний артефакт 18 століття, то рішення виявляються не стільки холодним юридичним судженням, скільки відображенням політичної філософії. Америка і так достатньо отруєна ідеологією. Чи потрібна їй ціла ідеологічна гілка влади?Байден заявив, що присвятить решту своєї каденції реформам верховного суду. Вони полягають зокрема і в обмеженні терміну повноважень суддів, і в певних моральних рамках, якими судді мають бути обмежені в своїх рішеннях (не розбирався з запропонованими механізмами реалізації).Сумніваюсь, що у Байдена є шанс лишити цю реформу своєю політичною спадщиною, враховуючи необхідну підтримку Конгресу. Але це ідея, навколо якої демократи можуть будувати свою політичну платформу протягом майбутнього десятиліття. Бо прихильників такої реформи не бракуватиме.Після рішення про президентський імунітет Верховний суд США в очах багатьох громадян не виконує своєї функції в системі стримувань і противаг.В українському інфопросторі не так багато спроб холоднокровно аналізувати та допитливо вивчати оточуючі процеси та події. The Voicer намагаються робити саме це. Тому сам залюбки читаю і вам не соромлюсь порадити.

Одразу декілька свіжих опитувань громадської думки показали фактичну «нічию» між Камалою і Трампом. Розрив в межах похибки.І деякі коментатори влучно зауважили, що ці дані мало що означають в контексті американської електоральної системи. Тож почекаємо даних опитувань з battleground штатів. Там Гаріс треба ще дуже багато працювати.Але все ж і загальнонаціональні опитування корисні. Особливо в питанні виборів до Конгресу.Конгресмени до Палати обираються з 435 округів. І ми ніколи не побачимо достатню кількість релевантних опитувань по кожному з них, щоб скласти чітку картину. В цьому плані popular vote часто — найпоказовіше джерело інформації.Наразі більшість республіканців в Палаті мізерна. Чудовий шанс для демократів взяти реванш. Але відсутність ентузіазму виборців щодо основного актора виборчої вистави 5 листопада ставила під сумнів успіхи в другорядних виборах.Останні дні показують, що з ентузіазмом все в порядку. Заміна кандидата дуже надихнула багатьох виборців і активістів. Пожертви на кампанію бʼють рекорди не тільки в президентських перегонах, а і на локальному рівні виборів до Конгресу. І це пояснює чому Ненсі Пелозі доклала стільки зусиль до цієї заміни.Попереду 100 днів кампанії, не факт що ентузіазм щодо Камали протримається довго, але тепер на перемогу у демократів хоча б є шанс. І може статись так, що ще один «великий друг України» з прізвищем Джонсон дуже скоро порине в політичне забуття.

👩🏽Камала — не найсильніший кандидат. Її кампанія в 2020 закінчилась досить швидко, а віце-президентом Байден взяв її скоріше через її айдентику, ніж через політичні таланти.✊🏿В тій кампанії вона не змогла знайти баланс між своє прокурорською карʼєрою і лівими тенденціями в партії, якими вона намагалась відповідати. В часи BLM це дійсно було складним завданням.👴🏻На посаді віце-президента їй теж не вдалось проявити себе. І навряд чи це її провина. ВП рідко випадає нагода себе проявити. І якщо ми думаємо інакше, це тому що за останні років 20 надто часто бачили аномально вагомих ВП. В будь-якому разі з-за спини Байдена її не могло бути видно.🫏Чи означає це, що у неї нема шансів? Ні. Вона цілком собі generic демократичний кандидат, якого підтримає більшість партійної бази. А на фоні кошмару, яким був Байден з часу дебатів і загальних невисоких очікувань, у неї є шанс проявити себе в наступні 100 днів і викликати хвилю ентузіазму.🗳️Чи стане вона кандидатом від демократів? Скоріше за все так, але цілком імовірно, що не автоматично. Партія зараз спробує організувати якийсь процес обрання номінанта. Це добре, бо «коронування» кандидата ніколи не додає ні симпатій, ні легітимності в очах виборців.🎩Думаю, це основна причина, чому ні Обама, ні Пелозі не поспішають офіційно підтримати Камалу. Я раніше нарікав на відсутність лідерства в партії. Схоже, саме ці дві людини проявили ініціативу і переконали Байдена відступити. Вони ж хочуть переконатись, що партія правильним чином обере правильного кандидата.🦄Я думаю Трамп і компанія переймаються новою кандидатурою і своїми перспективами значно сильніше, ніж вони про це говорять.

Байден-Трамп 198836 років тому з таким могли бути президентські вибори.У 88 Байден вів кампанію на демократичних праймеріз, яка закінчилась скандалом після 3 місяців. Джо виголосив промову, яка виявилась плагіатом якогось лейбориста.Проте Байден успішно переключив увагу на Сенат і «зарубав» кандидатуру до Верховного суду номіновану адміністрацією Рейгана. Власне з тих пір ідеологічна афільованість має ключове значення в процесі номінування, а той рік загалом став певною мірою відправною точкою американської поляризації.Однак і Трамп цілком міг поборотись за номінацію від GOP. В кінці 80х він написав декілька колонок в ключових газетах, де бідкався на те що світ обдирає США і треба змусити партнерів платити.Такі тези надихнули республіканського активіста з Нью Гемпшира і він організував раллі Трампа в штаті. Навіть символіку передвиборчу підготував. Трамп промову виголосив, але номінуватись відмовився.Того року Буш старший виграв вибори у Дукакіса, а Дональд і Джо мали почекати ще третину століття.

Woodstock'69 vs Woodstock'99: Два поколінняТема побічно стосується політики, але в контексті кандидатури Венса спала мені на думку.Ми багато говоримо про покоління бебі-бумерів, що взяли в полон американську політику. І от Трамп своїм вибором на користь Венса зробив те, що обіцяв зробити Байден - passed the torch - передав естафету наступному поколінню.Але що це за покоління? Чим воно відрізняється від покоління бумерів? Власне хорошою ілюстрацією тут є фестиваль Вудсток, що в 1969 став символом покоління. Символом нових ідей: хіпі, діти квітів, вільна від заборон і забобонів любов, наркотики, мир. ✌ Покоління, що народилось після Другої Світової, чиї батьки пережили Велику депресію і побороли нацизм. Ці діти, досягши повноліття, не захотіли почивати на лаврах своїх героїчних батьків. Вони росли в достатку і спрямовували свою увагу на речі, як їм здавалось, важливіші за матеріальні блага. Юнацький протест, помножений на ідеалізм, підсилений наркотиками і протизаплідними пігулками сформував світоглядні рамки цього покоління, яке і збудувало політичний порядок, політичну культуру, яку Америка має сьогодні.За 30 років — як раз відстань в одне покоління — добрі люди вирішили пригадати фестиваль своєї молодості і поділитись цим досвідом з новим поколінням. В 99 році фестиваль вирішили провести на півночі штату Нью Йорк. Про це є чудовий документальний фільм у Нетфлікс.Мир, вільна любов, наркотики і рок-н-ролл були інгредієнтами коктейлю 69. В 99 це вже було місиво з жадоби, агресії, сексуального насильства і антисанітарії. Власне одне — похідне від другого.Організатори перестарались з бажанням заробити — ціни поставили шалені, свою воду і продукти приносити заборонили, а сам фестиваль організували на закритій території колишньої авіаційної бази. Забетоеована територія в спеку 30+ градусів. Все це звісно мало компенсуватись крутим лайн-апом, але і тут організатори прогадали.Покоління 99 слухало не мелодії Джиммі Гендрікса під косячок, а агресивні гурти типу Korn, Rage Against the Machine, Limp Bizkit. Зрештою 3 дні фестивалю закінчились масовими погромами, пожежами і зґвалтуваннями. Досвід нового покоління.Ці юнаки та дівчата не були бенефіціарами американської мрії, як їхні батьки, що спрямували погляди своїх сердець хай і на ниці, але ідеалістичні речі. Вони були свідками несправджених надій, поляризації суспільства, економічної нерівності і жорстких капіталістичних реалій. Пройде рік-два і ці вчорашні школярі стануть свідками трагедії 9/11, шоку і люті. Під впливом тих подій поїдуть заробляти свій ПТС в Афганістан і Ірак. Побачать як на зорі їхнього дорослого життя фінансові махінації зламають їм всю їхню фінансову незалежність.Покоління 69 стояло на плечах своїх батьків і було готове вирішувати нові — свої — проблеми. Покоління 99 спостерігало як система їх обдурює, ламає і вбиває.Незалежно від того чи мали ті чи інші обʼєктивний погляд на дійсність, ці відчуття сформулювали їхня світосприйняття. І Венс мені здається хорошою ілюстрацією покоління Вудстоку 1999. Сердитий на весь світ за свій не простий, але такий типовий життєвий досвід.