ВІДВЕРТО

🪙КАНАДА ВИПУСТИЛА ЗОЛОТУ МОНЕТУ У ФОРМІ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСАНКИКоролівський канадський монетний двір випустив нову колекційну монету із чистого золота у формі української писанки, присвячену традиціям українського народного мистецтва. Про це повідомляє Королівський канадський монетний двір."Ця вишукана писанка із чистого золота яскраво поєднує мистецтво та спадщину. Вона уособлює весняне святкування витонченості та гармонії", - йдеться в описі монети.Нова монета стала вже восьмою золотою "писанкою" у серії канадського монетного двору. Цього разу її дизайн прикрашений орнаментом із трояндою - символом краси та відродження.Дизайн монети створили художник Стівен Розаті та канадець українського походження Дейв Мельничук, який є членом Українського музею Канади в Торонто.Монета виготовлена з 58,5 грама чистого золота та має номінал 250 канадських доларів. Загалом викарбувано лише близько 350 таких монет, що робить їх колекційним предметом для нумізматів.Випуск серії монет у формі писанки став своєрідною даниною українській культурній спадщині, яка широко представлена в Канаді, де проживає одна з найбільших українських діаспор у світі.

🎂 Сьогодні, 4 березня, народився Михайло Вербицький — український композитор, хоровий диригент, громадський діяч і греко-католицький священик. Саме він написав мелодію, яку ми всі знаємо як державний гімн України «Ще не вмерла Україна».Йому виповнилося б 211 років.Ми співаємо його твір на всіх святах, але майже нічого не знаємо про саму людину. А життя греко-католицького священика і композитора було набагато драматичнішим, ніж здається.1️⃣ Народився наступного дня після смерті братаСтарший брат (якого теж звали Михайло) помер 3 березня 1815 року. Наступного дня, 4 березня, з’явився на світ майбутній автор гімну. Йому навіть дали друге ім’я — Лев.2️⃣ Мати офіційно відмовилася від ньогоУ 10 років хлопець втратив батька. Мати вдруге вийшла заміж і зреклася трьох дітей. Михайла взяв на виховання далекий родич — перемишльський єпископ Іван Снігурський.3️⃣ Був гітаристом-віртуозом і створив перший посібник з гітари в УкраїніСаме під гітару Вербицький спочатку написав мелодію «Ще не вмерла Україна». Він запровадив моду на цей інструмент у Галичині та видав посібник «Поученіє Хітари ведле».4️⃣ Його виключали з семінаріїЧерез ранній шлюб і «недисциплінованість» (включно з курінням) його виключили зі Львівської духовної семінарії. Попри це він все одно став священиком.5️⃣ Керував першим українським театром і написав музику до понад 20 виставБув музичним керівником, актором і композитором аматорського театру в Перемишлі. Саме там його мелодія гімну вперше пролунала зі сцени.6️⃣ Помер у 55 років від раку язика в глухому селіОстанні 14 років служив парохом у селі Млини. Жив скромно, двічі овдовів, але до останнього дня продовжував творити. Так і не дізнався, що його мелодія стане державним гімном мільйонів.👉 Отець Михайло — це не просто композитор. Це людина, яка в найскладніші часи дала Україні голос.Який факт вас найбільше вразив? Пишіть у коментарях 👇

СЬОГОДНІ, 24 ЛЮТОГО 2026 РОКУ...День, який пам'ятає кожен українець. Кожен може розповісти, з чого почався той чорний ранок чотири роки тому.О 3:40 ранку небо над Україною розірвали ворожі ракети. росія прийшла вбивати. Прийшла стирати нас із карти світу. Прийшла забрати нашу свободу, нашу мову, наших дітей.І ми заплатили найвищу ціну. Тисячі найсвітліших синів і дочок України віддали життя. Мами плачуть ночами, чекаючи тих, хто вже ніколи не повернеться. Діти малюють небо без вибухів. Міста й села лежать у руїнах, а в грудях кожного українця — рана, яка ніколи не загоїться повністю.Але ж як ми встояли!Крізь сльози, крізь кров, крізь пекло ми сказали «НІ!». Ми підняли прапор, стиснули зуби й пішли у бій — за кожен метр рідної землі, за кожну мрію, за майбутнє, яке нам намагалися вкрасти.У наших серцях зараз одночасно і нестерпний біль, і шалена гордість. Ми — народ, який смерть зустрічає з піснею на вустах. Ми — ті, хто обіймає один одного міцніше, коли навколо падають бомби. Ми — Україна, яка не зламалася.🇺🇦Хто не плаче, коли бачить фото загиблих героїв? Хто не заплаче, коли чує «Ой у лузі червона калина»? Ми плачемо від любові до вас, мої рідні. І від ненависті до того, хто приніс нам цю війну.Але найбільше ми плачемо від віри.Віри в наших воїнів, які зараз тримають небо й землю на своїх плечах. Віри в те, що правда сильніша за будь-яку ракету. Віри в те, що ми переможемо. Бо ми не можемо не перемогти.Вічна пам’ять кожному, хто віддав життя за нас. Низький уклін кожному, хто зараз на передовій.Нескінченна любов до тебе, Україно. 🇺🇦🇺🇦Ми витримаємо. Ми переможемо. Ми будемо вільні.Слава Україні!Героям слава!🇺🇦💔❤️‍🔥

У КРЕМЛІ ВИГАДАЛИ НОВУ "СТОЛИЦЮ" КИЇВСЬКОЇ РУСІ — КУДИ ЇЇ "ПЕРЕНЕСЛИ" З КИЄВАРосійська історіографія активно намагається виправдати зміну центру виникнення Русі з Києва до Новгорода. Засновник проєкту Реальна історія та продюсер 1+1 media Акім Галімов у відео на YouTube пояснив, чому версія про "нову столицю" Русі не витримує критики.Йдеться про нормандську теорію та її пізні інтерпретації, які згодом почали використовувати для політичних маніпуляцій.Як з’явилася версія про "Новгородську Русь"Галімов нагадує, що нормандська теорія виникла ще у XIX столітті."Нормандської теорії походження князів Київської Русі, сформульованої у ХІХ столітті. Мовляв, руські князі мали винятково скандинавське походження. У ХІХ – ХІХ століттях цю теорію ще більше спотворили російські пропагандисти", - йдеться у відео.Дивіться відео про те, ким були князі Київської РусіСаме тоді, за його словами, з’явився новий акцент про те, що нібито Русь виникла не в Києві."Вони (російські історики, - ред.) заявили, що Русь нібито виникла не в Києві, а в Новгороді. Рюрик же, типу княжив, там. Але, друзі, вся ця історія насправді тріщить по швах", - наголошує Галімов.❌Фактично мова йде про спробу змістити історичний центр Русі з Києва до Новгорода.Галімов вказує на те, що один із ключових аргументів, який ставить під сумнів "перенесення столиці", — постать самого Рюрика."По-перше, Рюрик постать напівлегендарна. Ми не маємо прямих доказів, що князь із таким ім'ям взагалі існував і правив у середині ХІ століття", - повідомив він.Ба більше, є питання до самої локації його княжіння."Ба більше, археологія свідчить, що Новгород як місто виник лише у першій половині Х століття. Тобто у час, коли Рюрик нібито там княжив, цього міста просто не існувало", - робить висновок він.❌Таким чином, версія про "новгородське" походження Русі стикається з археологічними фактами.Галімов підкреслює, що в Україні дедалі частіше переглядають старі інтерпретації."Сьогодні в Україні з'являються дедалі більше критиків нормандської теорії, які стверджують, що ця історія – суцільна вигадка літописця, і ніяких вікінгів насправді не було, а київські князі мають місцеве походження", - резюмує він.Таким чином, суперечка навколо "столиці Київської Русі" — це не просто академічна дискусія, а питання історичного наративу.За словами Галімова, російська історіографія намагалася вибудувати версію, де початок державності пов’язаний не з Києвом, а з Новгородом і постаттю Рюрика.Втім, археологічні дані й критичний аналіз джерел ставлять під сумнів цю конструкцію.❌Отже, твердження про "нову столицю" Київської Русі виглядає як пізніша інтерпретація, що має більше політичних, ніж історичних підстав.

🇺🇦19 ЛЮТОГО 1992 РОКУ – ІСТОРИЧНИЙ МОМЕНТ: ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ ЗАТВЕРДИЛА ТРИЗУБ ЯК МАЛИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГЕРБ УКРАЇНИ! Документ, підписаний Головою парламенту Іваном Плющем, офіційно затвердив тризуб як Малий Державний герб України, визначивши його головним елементом великого герба.Текст постанови чітко проголошує:«1. Затвердити тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України (кольорове та схематичне зображення герба додаються).2. Зображення Державного герба України поміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов’язковим додержанням пропорцій зображення герба, затвердженого пунктом 1 цієї Постанови.» За спогадами історика-геральдиста Андрія Гречила, одного зі співавторів проєкту (разом з художником Іваном Турецьким та Олексієм Коханом), процес був напруженим і проходив у атмосфері гострої політичної боротьби.Після всеукраїнського конкурсу 1991 року, де експонувалося понад 200 робіт (від дитячих малюнків олівцями до професійних ескізів), більшість проєктів уже містили тризуб — символ, що домінував завдяки попереднім рекомендаціям конференцій та публікаціям у пресі.Демократичний блок у комісії наполіг на затвердженні лише малого герба, аби уникнути затягування дискусій щодо великого.У грудні 1991 року автори отримали лише тиждень на фіналізацію: малювали на орендованому ватмані, використовували циркуль, лінійку та туш, привезену з Львова. Гречиило згадує: «За три доби ми зробили цей проєкт». У парламенті комуністична більшість (група «269») наполягала на радянських елементах, але Президент Леонід Кравчук переконливо наголосив на практичній необхідності: держава не може функціонувати без символу — для атестатів, дипломатичних документів, печаток.Після гарячих дебатів постанову підтримали 231 депутатом.Гречиило також розповів про компроміс: він наполягав на оливковому вінку навколо тризуба, аби апелювати до державності 1918 року, але це довелося прибрати, «щоб не провокувати комуністів».🤬Так тризуб, реконструйований за мотивами Василя Кричевського з часів Української Народної Республіки, став чистим і лаконічним символом відновленої незалежності.Великий Державний герб України, попри численні спроби, досі не затверджено парламентом.Затвердження малого герба 19 лютого 1992 року стало не просто технічним актом, а потужним актом символічного народження держави: тризуб, що несе в собі тисячолітню пам’ять княжої доби та дух боротьби за суверенітет, об’єднав українців у момент, коли кожне рішення вимагало мужності та наполегливості. Цей символ і сьогодні залишається втіленням незламності та історичної тяглості нації.

ХАРКІВСЬКІ АКТИВІСТИ ВИМАГАЮТЬ ПРИБРАТИ ІМ’Я КОР ОЛЕНКА З НАЗВ УСТАНОВ: ЯК КОМЕНТУЮТЬ У БІБЛІОТЕЦІ ТА МУЗЕЇУчасники проєкту «Деколонізація» звернулися до Міністерства культури та Українського інституту національної пам’яті з вимогою прибрати ім’я Володимира Короленка з назви Харківської державної наукової бібліотеки.👉Свою позицію активісти обґрунтували поглядами Короленка. Зокрема, вони наголосили, що письменник, який народився у Житомирі, а останні двадцять років життя мешкав у Полтаві, ніколи не ідентифікував себе українським митцем, а називав себе тільки російським письменником. Також, за словами ініціаторів звернення, Короленко не сприймав Україну як самостійну державу, а бачив її суто в складі федеративної росії.☝️У зверненні вони послалися і на висновок Українського інституту національної пам’яті, де зазначено, що «глорифікація В. Короленка надалі (надання його імені об’єктам топонімії, назвам юридичних осіб та об’єктів права власності, установлення на його честь пам’ятників, пам’ятних знаків) недоцільна».Водночас у тому документі УІНП зауважив: з огляду на біографію Короленка, зокрема його активну антисамодержавну діяльність, присвячені йому об’єкти не належать до символіки російської імперської політики.Директорка Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка Наталя Петренко в етері Радіо «Накипіло» сказала, що офіційних звернень щодо цього заклад поки не отримував:«До нас офіційно ця інформація не надходила — каналами, які ми вважаємо офіційними. Але ми, звісно, стежимо за думкою громадськості. І ви правильно сказали, що на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році ми з колективом обговорювали це питання і проводили внутрішнє обговорення з перейменування бібліотеки. Також слухали думку наших читачів». «Інститут національної пам’яті справді створив документ, де сказано, що нових вулиць не потрібно називати іменем Короленка. Але вже названого, уже затвердженого й того, що було в нашому українському житті, чіпати не потрібно», — вважає вона.За словами Ольховської, Короленко не належить до постатей, яких варто розглядати в межах декомунізації чи деімперіалізації.«Він називав себе російським письменником, бо жив у країні, яка називалася російською імперією. Він народився 1853 року й помер 1921-го — до совєцьких часів він не дожив», — нагадала вона.☝️На переконання наукової працівниці, оцінювати Короленка варто в історичному контексті«Що ми з нашими сьогоднішніми мірками маємо претензії до Короленка, який жив у XIX столітті? Рід Короленка походить від миргородського полковника Івана Короля — запорізького козака. По батьківській лінії він троюрідний брат Володимира Вернадського». Ольховська також нагадала, що Короленко був противником самодержавства: «У 1900 році його обрали академіком імператорської академії наук, але він відмовився від цього звання, бо був проти царя. А 1918 року більшовики без його бажання поновили його в цьому званні».Науковиця навела приклади підтримки Короленком української культури й освіти:«У 1917 році, на з’їзді вчителів на Полтавщині, Короленко вперше публічно сказав, що вільність, здобута революцією, дає змогу навчати дітей рідною українською мовою». Вона також згадала його статтю «Котляревський — Мазепа», написану 1916 року, яку заборонили в совєцький час: «Котляревський перший став писати мовою, якою говорило населення цілого краю… і українська мова з його легкої руки зазвучала так гучно, що звуки її рознеслися по всій росії».«Ці активісти просто виривають цитати з контексту. Короленко написав понад 250 статей, кореспонденцій, листів і заміток про життя і визвольну боротьбу українців. “Історія мого сучасника” — це енциклопедія життя України кінця XIX — початку XX століття. Його сучасники — Драгоманов і Лисенко — ставилися до нього з повагою і не вважали ворогом України. То чому ж ми не довіряємо їм?»

🚂КРАПКА У ВАГОННИХ СУПЕРЕЧКАХ Укрзалізниця пояснила, чи має пасажир зверху право сидіти на нижній полиці«Укрзалізниця» надала офіційне роз’яснення щодо користування нижніми та верхніми полицями у вагонах, поставивши крапку в тривалій суперечці між пасажирами щодо сидіння на нижніх місцях і зберігання речей під ними.Про це повідомляє компанія у соцмережі, пише DailyLviv.com.В «Укрзалізниці» наголосили, що пасажир має право користуватися лише тим місцем, яке зазначене у квитку, протягом усієї поїздки.«Згідно з Правилами перевезення пасажирів, кожен пасажир має право користуватися лише тим місцем, яке зазначене у квитку. Пасажир з квитком на нижню полицю не зобов’язаний надавати її для сидіння пасажиру з верхньої полиці, навіть перед кінцевою станцією», – зазначили в компанії.👉Також в УЗ підкреслили, що користування нижньою полицею можливе лише за взаємною згодою між пасажирами. Окремо в компанії пояснили, кому належить місце для зберігання речей під нижньою полицею. За словами представників «Укрзалізниці», цей простір належить пасажиру, який має квиток саме на нижнє місце.«Місце для зберігання речей під нижньою полицею належить пасажиру з квитком на нижню полицю. Пасажири з верхніх полиць не мають автоматичного права займати цей простір без згоди пасажира знизу», – наголосили в УЗ.❗️Пасажирам, які подорожують на верхніх полицях, рекомендують зберігати ручну поклажу на верхніх багажних полицях, у спеціальних нішах купе або домовлятися з пасажиром на нижній полиці.А ви погоджуєтесь з такими правилами чи вважаєте їх несправедливими, адже квитки на верхню та нижню полицю коштують однаково?

1944. УПА. Армія без держави, але з орденами.У розпал війни, в лісах і криївках, Українська повстанська армія робить те, що зазвичай роблять держави:створює власну нагородну систему.Не для парадів.Для пам’яті. І для справедливості.❓ Як це працювало?Нагороду міг отримати будь-який вояк — незалежно від рангу чи посади.Сотенний або вищий командир подавав пропозицію.Після розгляду комісією УГВР або штабом — виходив наказ.А імена нагороджених друкували у повстанських газетах.Так, навіть у підпіллі вели документи.Навіть у війні — фіксували честь.❓ Що це були за відзнаки?Хрести бойової заслуги —🥇 Золотий🥈 Срібний🥉 БронзовийІ разом із ними — титул:«Лицар Хреста бойової заслуги».Звучить гучно. І це не випадково.❗️ Перший лицар — посмертно.Першим, хто отримав найвищу нагороду УПА, ставДмитро Карпенко, псевдо «Яструб».Посмертно.Бо ця система не про виживших. 🥇Вона — про вчинок.УПА воювала без міжнародного визнання,без столиці,без тилу.Але з чітким розумінням: подвиг має ім’я.🎯 Висновок: навіть у підпіллі можна будувати армію гідності, а не просто озброєну силу.📌 А як ви думаєте: що сильніше тримає армію — наказ чи визнання?#цейдень

1919. Махновці і більшовики: союз, якого не мало бути. ❗️Партизани-анархісти тиснуть руки комісарам. Ненадовго. ☝️Сьогодні, у січні 1919-го, відбувається те, що ще вчора здавалося неможливим: армія Нестора Махна підписує договір про співпрацю з більшовиками. Тими самими, які вже незабаром спробують його знищити. ❓Що це було? Після падіння гетьманату Скоропадського й вибуху антибільшовицьких повстань на Лівобережжі, махновці стали реальною силою. Їхній контроль над Південною Україною — не жарт. Анархія — не безлад, а їхня політична програма. Вони не визнають держави, тільки «вільні ради». Але для боротьби з новими загрозами — білими — потрібен союз. Ворог мого ворога На той момент більшовики наступали з півночі. Махновці, хоч і підозріло, але вирішили: краще вже тимчасово об'єднатися з «червоними», ніж дозволити повернення монархії.🤝Укладено договір: махновці визнають Радянську владу, але зберігають автономію. Червоні — дають зброю, але потай готуються до ліквідації союзників. «Кінець романтики» Уже за кілька місяців цей союз розсиплеться. Більшовики почнуть наступ проти Махна, оголосять його «ворогом революції». Але той відповість по-своєму — блискавичними партизанськими рейдами, зокрема навіть по тилах Червоної армії. 🎯 Махно зіграв свою гру — тимчасово, жорстко, без ілюзій. 📌 А чи може анархіст домовитися з авторитарною владою — не втративши себе? #цейдень

Росія завжди боялася ідеї Соборності, і боїться теперРосія весь час підживлює міф, що ніякого об’єднання України у 1919 році не було, мовляв, це зробив Сталін у 1939 році. Підтримували цей міф і проросійські політики в Україні вже за незалежності держави. Таким чином намагаючись розколоти країну.Чому її так ненавидів Сталін і карикатури малювали?Тому що Росія боялася ідеї соборності, яка продовжувала жити в будь-якому кутку України і могла бути при першій кращій нагоді реалізована.Ідея, закладена Актом Злуки, жила постійно до розвалу Радянського Союзу і зараз вона живе, тому що українці борються за збереження соборної України. Та сама імперська політика Росії триває, тим самим свідомо чи підсвідомо Росія побачила силу соборності України.Україна не розсипалась як штучне утворення, як стверджують теперішні російські політики. Армія веде криваву боротьбу під гаслом соборності», ‒ говорить історик Віктор Голубко.107 років тому українці змушені були протистояти агресії, як і сьогодні, щоб зберегти державу, незалежність і соборність.