По-перше, сприйнявши серйозно пізню фройдівську теорію інстинкту смерті, Кляйн, Мані-Кірл, Сігал та інші дійшли точки зору, яка у філософії називається природною моральністю. Вона означає, що ми вроджено наділені здатністю розрізняти добро та зло, а утримання від такого судження, швидше за все, означатиме підтримку зла.Саме це мали на увазі Кляйн та Мані-Кірл, описуючи етичні девіації мюнхенського «пацифізму». Сігал мала на увазі те саме, називаючи мовчання «справжнім злочином» (у політичній площині) і говорячи, що ненавидить поняття нейтральності як нерозпізнавання деструктивності у пацієнті (у клінічній реальності).По-друге, починаючи з робіт Хайманн, Мані-Кірла, Розенфельда, Біона і далі до Бренман Пік, Стайнера та інших, відбулось переосмислення поняття контрпереносу крізь призму поняття проективної ідентифікації.«Ми не нейтральні в значенні відсутності емоцій та відгуків», — проголосила Хайманн, якій вторили Пік та інші.Тобто залученість — неминуча та необхідна частина аналітичної взаємодії. Однак важлива також і «вилучена» позиція. Отже, питання куди ми повертаємось/вилучаємось із проективно-інтроективних взаємодій з іншою людиною потребує нової відповіді. Чи підходить класична «нейтральність» у якості такої?І, нарешті, по-третє, традиційно в его-психології поняття нейтральності поєднувалося з ідеєю вільних від конфлікту сфер его (Гартманн), терапевтичного альянсу (Штерба, Грінсон) тощо.Дослідження Джозеф, а також, що цікаво, таких стовпів его-психології, як Бреннер та Гілл, показали, що це небезпечна ілюзія. Жодних вільних від конфлікту сфер не існує, а терапевтичний альянс зазвичай є змовою задля уникнення зустрічі з найбільш проблемними царинами досвіду пацієнта.Що знову-таки викликає запитання — а як тоді можливий аналіз без нескінченних розігрувань? (Як одного разу сказала на семінарі Д. Мілтон, «у світ без пам'яті та бажання ми потрапити не можемо, але принаймні прикрутити радіо у своїй голові можливо».)Джерело: Психоаналіз і світ (фрагмент).