Ситуація з відсутністю Андрія Луніна та Єгора Ярмолюка у складі національної збірної виглядає нездоровою.

Виходить так, що для Ярмолюка клуб перебуває на першому місці, а національна збірна — десь на другому плані. Напевно, такий розподіл пріоритетів під час війни не дуже правильний для суспільства, особливо для тих людей, які залишаються в Україні.

Мені здається, що якби сам футболіст дуже хотів грати за національну збірну, то він був би в її складі. Але зараз складається враження, що для Ярмолюка це не настільки важливо.

Ситуація з Луніним дещо інша. Він не має гарантованого місця в стартовому складі національної команди, тому, можливо, вирішив не їхати на збір і провести цей час із родиною.

Я розумію ситуацію, коли у футболіста немає бажання їхати до збірної. Але тоді, на мою думку, він як мінімум повинен публічно пояснити свою позицію. Бо ситуація, коли воротаря Реала просто немає у складі національної збірної і при цьому немає чіткого публічного пояснення, виглядає не дуже правильно і не дуже нормально.