Так сталося в житті, що я трішечки знайомий із Ненадом Бєліцею. Певний час ми навіть трішечки спілкувалися. Усі розмови про те, що його розглядало київське Динамо, я вважаю не дуже доцільними. Пік Ненада був дуже давно. Останній раз він успішно тренував у сезоні 2016/17, коли став із Лехією чемпіоном Польщі. Потім був період у Динамо Загреб, коли він вивів команду до Ліги чемпіонів: перемога 3:0 над Аталантою, дві нічиї із Шахтарем. Українські вболівальники мають пам’ятати ту команду: Дані Ольмо, Йошко Гвардіол, який був тоді зовсім молодим і вже потихеньку почав грати. Після того у Ненада були великі проблеми. Він очолив свій рідний Осієк, де були дуже хороші фінансові можливості, але так і не зміг нічого путнього зробити з цією командою. Потім була короткострокова робота в Трабзонспорі, де Ненад відпрацював лише пів року, Уніон Берлін і повернення до Динамо Загреб, де, на жаль, перебування на чолі команди тривало лише декілька місяців. З початку 2025 року Ненад без роботи, і особливо бажаючих чи охочих його запросити немає. Тому це точно не той тренер, який сьогодні може вилікувати київське Динамо. У 2020 році я знаю, що київське Динамо розглядало Бєліцу як потенційного кандидата. Тоді на першому місці був Сергій Ребров. Якби не вийшло з Мірчею Луческу, в принципі, шанси очолити Динамо у Бєліци були. І тоді, можливо, щось би з цього вийшло. Потрібно розуміти філософію Бєліци. Це тренер, який хоче грати з м’ячем, хоче домінувати на полі, хоче бачити якість футболу. І це точно не про ті кадрові можливості, які зараз є в Динамо.