Послання БОГОРОДИЦІ ЦАРИЦІ МИРУ від 14 жовтня 2026 року через візіонера Івана Драгічевича

"Дорогі діти!
Сьогодні, коли ви зібралися в цьому соборі, Я прагну знову закликати вас: відкрийте свої серця БОГОВІ!
Діти Мої, сьогоднішній світ поранений.
Багато сердець втратили мир, чимало сімей втратили спільну молитву, і дуже багато людей живуть так, ніби БОГА не існує.
Не дозволяйте страху бути сильнішим за вашу віру, ані навіювати, щоб ненависть переважила любов, ані щоб темрява цього світу згасила світло, яке Мій Син ІСУС прагне вам дарувати.
Дорогі діти, мир не народжується у великих палацах світу: мир починається у ваших серцях та у ваших сім'ях через прощення і молитву.
Тому закликаю вас: поверніться до молитви!
Поверніться до Святої СЛУЖБИ БОЖОЇ!
Поверніться до Сповіді!
Поверніться до Мого Сина ІСУСА, бо без Нього немає справжнього миру.
Діти Мої, не чекайте завтрашнього дня, щоб змінити своє життя.
Не чекайте, поки світ стане кращим: починайте сьогодні, починаючи з самих себе.
Будьте світлом там, де панує темрява!
Будьте голосом миру там, де говорять про війну!
Будьте руками любові там, де люди страждають!
Запрошую вас особливо молитися за ваші сім'ї, за молодь, яка шукає сенс свого життя, за священників, за Церкву та за мир у всьому світі.
Не бійтеся майбутнього, поки ви йдете з БОГОМ.
Не втрачайте надії перед хрестами життя.
Мій Син ІСУС переміг смерть, і саме в Ньому перебуває ваша надія.
Дякую вам, що відповіли на Мій заклик до молитви та миру."

Це послання, розглянуте через призму здорової духовності (метою якої є розбудова особистих стосунків із Богом) та доказової психології (зокрема когнітивно-поведінкової терапії, терапії прийняття та відповідальності (ACT) і психології життєстійкості), має високу практичну цінність для українців в умовах екзистенційної загрози.

Головна цінність тексту полягає в тому, що він відновлює агентність людини, зміщує фокус із безпорадності на власні дії та розмежовує духовну сферу від психологічної саморегуляції, запобігаючи духовній обхідній дорозі (духовному бапайсингу).

1. Зміщення фокусу контролю та подолання вивченої безпорадності
Цитата: «Не чекайте, поки світ стане кращим: починайте сьогодні, починаючи з самих себе».
Психологічний вимір: У часи війни людина стикається з хронічним стресом і втратою контролю над зовнішніми подіями, що веде до апатії та вивченої безпорадності. Послання закликає повертатися до внутрішнього локусу контролю: ми не можемо негайно зупинити глобальні процеси, але можемо обирати власну поведінку прямо зараз.
Духовний вимір: Навернення та духовне життя сприймаються не як пасивне очікування чудодійного порятунку, а як свідомий щоденний вибір і відповідальність.
2. Прийняття важких емоцій замість уникнення або ненависті
Цитата: «Не дозволяйте страху бути сильнішим за вашу віру, ані... щоб ненависть переважила любов».
Психологічний вимір: Страх та гнів — природні реакції на війну та агресію. Проте коли ненависть чи страх стають домінуючими модераторами поведінки, вони ведуть до емоційного виснаження, втоми від співчуття та вторинної травматизації. Послання пропонує ціннісну навігацію (ACT): діяти відповідно до власної ідентичності та цінностей (любов, турбота, підтримка), а не під впливом руйнівного афекту.
Здорова духовність: Відмова від hatred-driven (керованого ненавистю) існування захищає душу від деструкції, залишаючи серце відкритим для Бога.
3. Відновлення соціальних зв'язків та спільноти
Цитата: «Мир починається у ваших серцях та у ваших сім'ях через прощення і молитву».
Психологічний вимір: Травма війни часто руйнує міжособистісні зв'язки через високий рівень дратівливості, виснаження та непорозуміння між близькими. Рекомендація зосередитися на мікрорівні (сім'я, відновлення стосунків, вибачення) спирається на доказовий факт: соціальна підтримка та безпечна прив'язаність є головним буфером проти ПТСР та депресії.