ПРО МИР

Я не буду зараз розбирати, як саме Олексій Гончаренко подавав свої думки.

Очевидно одне: Олексій комусь заважав. Його прямі ефіри з Верховної Ради, його можливість показувати те, що відбувається всередині, і ті інсайти, які ми завдяки цьому отримували, - це вже факт. І тепер навіть цієї інформації ми не будемо мати.

Я не збираюся ставати ані «за», ані «проти» Гончаренка.

Коли я вперше починав говорити про мир, мене майже ніхто не підтримував (навпаки доноси в СБУ були базою). Але дуже важливо розуміти, у якій країні ти живеш, у який момент ти говориш і, головне, як саме ти це говориш.

1) Говорити про мир - не означає бути за Росію.
2) Говорити про необхідність дипломатії - не означає зраджувати Україну.
3) Говорити про завершення війни - не означає не розуміти, хто є агресором.

В Україні про мир справді треба говорити дуже відповідально й дипломатично. Так само, як ми хотіли б, щоб дипломатично вирішувалися і складні геополітичні питання.

І знаєте, що показово? У мережі всі дуже сміливі.

Лайки, коментарі, «а ти де був на Майдані?», «а чому ти не сказав те?», «а чому не договорюєщ?».

Ті, хто зараз сидить і розповідає, хто мав йти на Майдан, хто правильно говорив, а хто неправильно, - дуже часто просто диванні критики.

Легко вимагати від іншої людини максимальної прямоти, коли відповідальність за цю прямоту не лежить на тобі.

Я не маю ні правої, ні лівої позиції заради самої політичної ідентичності. Я маю позицію своєї країни.

Мир має бути. Це очевидно.

Ми маємо розуміти: ми не перебуваємо в паритеті.

Росія не хоче домовлятися з Україною на рівних. Водночас вона прагне, щоб Європа та Америка говорила з нею.

Можливо, нам потрібно більше тиснути на Європу, більше працювати дипломатично, більше вимагати від наших партнерів - це вже окреме питання.

Просто займати місця, просто кричати, просто ділити людей на «своїх» і «чужих» - це не стратегія.

_____

Це так по-українськи - спочатку штовхати людину на якісь дії, вимагати від неї сміливості, радикальності, публічності, говорити: «Давай, скажи», «Давай, зроби», «Давай, покажи». А потім.. самі знаєте!