​Я ніколи не припиню захоплюватись цією неймовірною жінкою. Її вже немає з нами на землі, але я впевнена, що вона на нас дивиться з неба.4 лютого візначаємо 102-у річницю від дня народження Дарії Гусяк – оунівки, зв’язкової Романа Шухевича, багаторічної голова Ліги українських жінок. Її не зламали катування НКВДистів та 25 років радянських тюрем. Вона ніколи не погодилася на жодні компроміси з совістю.Після звільнення їй було заборонено повертатися на Галичину, і саме Волочиськ став її домом на два десятиліття. Тут вона жила скромно, працювала кравчинею, перебувала під постійним наглядом КДБ і водночас зберігала гідність та вірність Україні. У роки «перебудови» пані Дарія активно долучилася до національного відродження, організовувала осередки ОУН і була моральним авторитетом для багатьох. Згодом вона очолила Всеукраїнську лігу українських жінок та представляла Україну на міжнародному рівні. Попри складне життя та постійні випробування вона вважала, що «Жити з ненавистю - це руйнувати своє здоров’я»Дарка Гусяк вірила в перемогу України всім серцем, казала: «російська федерація довго не витримає, імперія загине – за все треба буде відповідати. Ми боролися за соборну Україну навіть тоді, коли її було розділено між різними державами»Не кожна нація має стільки людей, які стали мучениками за українську незалежність. Дарка Гусяк була такою, тому шанувати її наш національний обовʼязок. У квітні 2024 року у місті Конотоп з'явилася вулиця Дарії Гусяк. 18 липня 2024 року вулицю Таманську у Львові перейменована на вулицю Дарії Гусяк.Водночас дуже крається серце від того, що у Волочиську Хмельницької області, в якому Героїня жила 20 років, місто відмовилось Називати вулицю її іменем. Наскільки мені відомо, такою ситуація залишається і зараз.Тому закликаю місцеву громаду, діячів культури, депутатів поновити цю дискусію і зробити так, щоб вулиця в місті Волочиськ носила імʼя Дарки Гусяк. Вічна памʼять величній українці!🙏