Про перемовини в Абу-Дабі, які відбувалися на фоні масштабних атак Росії на Україну. 1. Дводенні переговори завершилися без домовленостей. Тобто вони ні про що. Що домовилися вчора в Абу-Дабі? Домовилися донести інформацію про хід переговорів до свого керівництва, кожна з делегацій. Це про що? Це про припинення вогню? Це про те, що шахети зараз не будуть літати над Києвом? Це про те, що зараз ракети не будуть побити по енергетиці? Ні, абсолютно нічого з цього.2. Головна тема — території, передусім Донбас. Центральним питанням переговорів була доля територій, зокрема спору щодо Донбасу. Московія наполягала на передачі їй контролю над усім Донбасом як умови припинення бойових дій, а Україна відкинула такі вимоги. На зустрічах окремі колеги дещо розказували, хто їм там що передавав. путін говорить, що в нього все добре, він просувається вперед, і йому взагалі не потрібні якісь домовленості з Україною. Це Україна має благати про якісь домовленості, щоб їй стало легше. 3. Якщо ми проведемо аналіз того, кого саме Кремль відправив до Абу-Дабі, то одразу отримаємо чітку відповідь на питання, чи збиралася москва домовлятись. Московську групу очолив Ігор Костюков — начальник Головного управління Генштабу рф та людина, чия робота полягає в плануванні та менеджменті війни, а не в міжнародному праві чи політичних перипетіях. Поруч із ним перебував Олександр Зорін, генерал-лейтенант ГРУ. Його «талант» також специфічний: він відомий ще з часів кампанії в Сирії та один із тих, хто схиляв українських захисників «Азовсталі» до здачі в полон. Присутність таких фігур замість кадрових дипломатів рівня міністрів чи бодай заступників голови МЗС свідчить про те, що московія не планувала обговорювати нічого, крім технічних аспектів щодо виходу ЗСУ з території Донбасу. Що ми маємо? Це усе є черговим підтвердженням того, що до миру ще так далеко, як до місяця рачки. Тому що, що би нам не сказали – це не про мир. І що б не заставили (не дай Боже) підписати Україну, це так само не про мир. путін не збирається припиняти війну. Насправді ми добре розуміємо, що путін хоче вбити всіх нас. Зокрема, тих всіх, хто допомагали армії. А це переважна більшість українців. І якщо ми зараз будемо домовлятися з путіним, просто робити якісь там додаткові відступні кроки, це означає, що через місяць-два, рік-два на нас буде додатковий наступ, і нас всіх будуть вбивати. Тому у нас є тільки один шлях. Це посилювати свою армію і свої захисні можливості, а також гуртувати коаліцію антипутінську серед демократичних країн. І звичайно у нас немає альтернатив НАТО. путін на колективне НАТО наступати не буде. Так, він десь там залякує, десь там в повітряний простір країн НАТО долітають. Але нападати він відкрито не буде, поки все НАТО є разом. І для України бути частиною цієї системи безпеки є надзвичайно важливо, з огляду, зокрема, і на те, що Україна сьогодні є базовим гарантом безпеки Європи як такої. І наша дипломатія має доносити цю інформацію, пояснювати, і працювати на створенням коаліції, а не представляти найбільш дискредитованих чиновників, як це було, наприклад, з Єрмаком чи Умеровим на чолі переговорних груп.