​«Я не кіборг - я вчитель історії. Я багато читав про війни. Тут таких, як я, - тисяч сто. І їмДуже хочеться бути вільними. Я приїхав туди, де ціляться,Хоч ніхто мене не просив. Я не кіборг - я хлопець із Вінниці. В мене скоро народиться син. Кажуть, кожен тут буде, і був, і є,Хоч соромляться - всі герої. Я ж не кіборг - удома я був водієм І ніколи не чистив зброю. Ми за тих, хто далеко десь там, внизуБожеволіє від напруги. Я не кіборг - я плачу, коли несуПокалічене тіло друга Що нам культи осіб і чужих богів? Вся країна із дня у деньЩиро молиться не за кіборгів-За звичайних своїх людей.»Це вірш Тетяни Власової, написаний у буремні дні оборони ДАП, який дуже точно передає людський вимір війни. Нині слово «незламність»стало частиною офіційного наративу, де саме це слово знецінилось. Але якщо говорити про справжню, без пафосу й гасел, незламність – то це точно про захисників Донецького аеропорту. Бо бетон не витримав, а хлопці боролись до останнього. Вічна слава усім захисникам ДАПу. Вічна памʼять полеглим!