​​Сьогодні ранок почався із дискусії, в рамках Європейського тижня публічної дипломатії🇪🇺«Публічна і парламентська дипломатія в дії як Команда Європи (тобто європейські інституції, європейські парламентарі) підтримують Україну і які їхні дії в цьому»В дискусії брали участь: Міхаель Ґалер Michael Gahler - європарламентар, доповідач по Україні в комітеті міжнародних відносин, Даніель Фройнд - репортер по Україні щодо бюджетного контролю, Люсія Яр - європарламентарка, віцепрезидентка комітету з бюджету, амбасадорка Катаріна Матернова - голова делегації ЄС в Україні, Міхал Мазур - керівник групи щодо реконструкції підтримки України в раді ЄС і амбасадор Спірос Лампірідіс - спеціальний посланник Греції в Україні. З одного боку, дійсно ми маємо дякувати їм за підтримку, ці конкретні люди, їх команди, їх партії систематично підтримують Україну як в контексті безпосередньої допомоги, військової допомоги, роботи з замороженими московськими активами, так і в контексті утримання українського питання в форумі ЄС. ❗️Але.. Що мене зачепило, це те що дуже багато говорять про відбудову України, про реформування України, боротьбу з корупцією, трансформацію Українських інституцій, що безумовно є потрібним. Але в той же час стоїть питання виживання України як такої, виживання українців як нації, зрештою виживання і захист Європи, тому що, якщо України не буде, то європейці будуть наступними. На жаль, цей контекст абсолютно не проговорюється. Єдине, що пані амбасадор Катаріна Матернова наголосила, що українська армія є сьогодні гарантом безпеки європейських держав і вона би хотіла, щоб ця армія забезпечувала її тил, а не в якийсь момент могла стати загрозою. Звичайно двояке трактування…Але правда в тому, що саме українська армія є сьогодні гарантом європейської безпеки. І саме на цьому потрібно концентруватися - як допомогти Україні, як допомогти українській армії стримати московську агресію і врятувати європейську безпеку. Зрештою, це би було поясненням для громадян європейських країн, чому вони мають підтримувати Україну. 🤔З іншого боку, я задала питання, про покарання агресора, тому що ЄС мав би зараз про це активно говорити. Ця дискусія, на жаль, не отримала продовження... в мене таке враження, що вони просто бояться говорити, про те що путіна треба карати. А без покарання він вважатиме, що можна наступати активніше.Мені дуже сподобались слова Люсії Яр ( євродепутатка зі Словаччини) , яка наголосила на трьох пунктах, що: 1. Ми маємо пильнувати ситуацію в Україні і допомагати, тому що вона є основним місцем, де ми всі боремося за демократію. 2. Ми маємо пояснювати нашим людям, які дивіденди вони отримають від допомоги Україні, а це і економічні, і культурні, і моральні. Я би ще додала і безпекові! 3. Інвестиції в безпеку і в нашу промисловість, яка допоможе наростити оборону і безпеку як України, так і ЄС. 🤗Наголошу, що Люсія є зі Словаччини і так виглядає, що вона є з теренів Пряшівщини, які належать до українських етнічних земель.Також дуже позитивні враження справив пан посол Лампірідіс з Греції, який наголосив на тому, що спочатку треба припинити страждання України, допомогти їй відбитися від московської агресії, а тоді говорити про відбудову. І він наголосив, що дуже важливим активом України є молоді люди, які вірять в Україну, в свободу і в життя!