​«Меморіал українських січових стрільців та вояків Української Галицької армії» – ймовірно, НАЙСТАРІШИЙ український військовий меморіал в нашій державі. Тут поховано понад тисячу вояків, які загинули в боях за Львів у листопаді 1918 року.Але він не завжди був у такому вигляді, як зараз. У 20-х роках українські військові поховання в Галичині були в жалюгідному стані. Тому я хочу розповісти фантастичну історію (наперед дякую каналу Стилет і Стилос за нагадування важливих деталей)– як українці Львова в бездержавних умовах, в умовах фінансової кризи, в умовах неприхильного ставлення чужої адміністрації ставили собі завдання, вибудовували алгоритм і реалізовували проєкти. Отож, у 1927 році було створено ТОВ «Воєнних могил», який очолив Бронислав Янів – громадський діяч, офіцер Української Галицької армії, секретар парламенту ЗУНР, начальник канцелярії Державного секретаріату внутрішніх справ, Міністерства внутрішніх справ УНР.Польська адміністрація не могла оперувати прямими заборонами, оскільки була зобов'язана низкою міжнародних угод, але користувалося правом сильнішого ускладнювати бюрократичні процедури, звітність, оформлення документації. Збірки фінансів у Львові взагалі, як правило, не дозволялися. Тому у 1928 році керівництво товариства придумало акцію «Опікуни». Кожен, хто присилав на рахунок товариства 15 злотих, отримував статус опікуна. І передбачалося, що отримає також грамоту документ з номером могили, за якою він буде закріплений. Опікунами Янівського цвинтаря (який тоді ще не мав такої назви) стали найпотужніші громадські організації, просвіта, «Пласт», школи, навчальні заклади, спортивні клуби, окремі магазини, фінансові структури. Серед відомих осіб серед «опікунів» були патріарх Української Греко-католицької церкви Йосиф Сліпий, Степан Федак, Модест Менцинський, Мирон Тарнавський, Мирон Нижанківський. При чому список опікунів — це не просто перелік прізвищ, а ідентифікація свій-чужий. Участь в подібних акціях виховувала причетність і відповідальність, бо якщо ти збираєш кошти на будівництво памʼятника, то зрештою ти розумієш, що це твоє місто і твоя памʼять.На могилах Українських Січових Стрільців, полеглих у листопадових боях 1918 року, у 1934 році за проектом Петра Холодного встановили надгробки з бетону з військовим хрестом. Між двома світовими війнами на Янівському кладовищіі відбувалися щорічні поминки і походи українців. Але у 1971 року радянська влада бульдозерами зрівняла з землею стрілецькі могили, понищила хрести та викопала людські останки. Надгробки були використані при асфальтуванні доріг та тротуарів міста Львова.Відновити меморіал вдалось тільки у 1998 році. А завдяки ініціативі Ігоря Калинця та інших небайдужих людей було створено громадський комітет, який щороку закликав львівʼян приходити на вшанування військовим поховань.Ми підтримуємо цю традицію, оскільки — знати своїх героїв означає знати своє коріння. А знати своє коріння - це мати силу перемагати. Тому нагадую, що сьогодні о 15:00 ми збираємось у Львові на Меморіалі Січових Стрільців на Янівському цвинтарі. Детальніше про історію цвинтаря і Меморіала – у відео на каналі «Стилет і Стилос». Дякую авторам.