144 роки тому на Волині народився польський шляхтич Вацлав Липинський, який присвятив своє життя служінню Україні і став одним із засновників та ідеологів нашого правого руху. Родина Липинських переїхала на теперішню територію України з Мазовеччини ще за Речі Посполитої. Пан Вацлав серед українців українізувався у В'ячеслава і повів відчайдушну боротьбу за братів-хліборобів України.Ім'я Липинського часто губиться між іменами Міхновського та Донцова, хоча вони були сучасниками. Традиціоналізм і консерватизм В'ячеслава Казимировича не завжди поєднували зі словом "націоналізм" у тодішньому розумінні. Натомість, він став родоначальником популярного пізніше (на межі тисячоліть) територіяльного, політичного патріотизму з націоналізмом. Як етнічний поляк і католик, він виступав за єднання людей різних національностей та релігій на території єдиної самостійної соборної української держави. Брав участь у формуванні нашої держави в ролі дипломата, посла. Переконаний прихильник міцної гетьманської влади в Україні, ідейний противник парламентської демократії. Помер 49-річним від наглої хвороби в Австрії, похований на польському цвинтарі в рідних Затурцях. Цвинтар був повністю знищений московитськими окупантами, як і, здавалося, усі згадки про нестандартного націоналіста Липинського. Але на 20-ту річницю відновлення самостійности України в Затурцях відкрився присвячений йому прекрасний музей, а на віднайденому місці поховання встановлено пам'ятник.