"Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львів, то вже завтра Львів візьмуть поляки!" 31 жовтня 1918 року цими словами сотник Січових Стрільців Дмитро Вітовський фактично поставив крапку у довгій на військовій нараді. Рішення було ухвалене.1 листопада українці почали швидко захоплювати державні установи у Львові, які покинули австрійські чиновники після капітуляції Австро - Угорщини у Світовій війні. Холодним листопадовим ранком 1918 року Львів проснувся в іншій політичній реальності. На центральній площі міста майорів жовто-блакитний прапор, а по вулицях ходили військові патрулі із блакитно-жовтими пов’язками. Паралельно підрозділи УСС зайняли також Станіславів, Тернопіль, Золочів, Сокаль, Раву-Руську, Коломию, Снятин, Печеніжин, Борислав. Але у відродженої Держави було багато ворогів. Поляки, не сиділи склавши руки. Цього ж вечора розпочались перші бої між поляками та українцями, які обернулись трагічно для молодої ЗУНР. Нова влада, розуміючи що їх вподальшому чекає жорстке протистояння з поляками, звернулась по військову допомогу до Гетьмана СкоропадськогоГетьман дав наказ Січовим Стрільцям Коновальця готуватися до походу на Львів. Стрільці сіли у потяг і замість Львова поїхали штурмувати Київ... Що було далі - відомо. За короткий проміжок часу поляки витіснили українців зі Львову, що стало однією з ключових причин подальшої поразки ЗУНР. Кажуть, Коновалець до кінця життя жалкував, що замість того аби їхати до Львова розвернув багнети проти Гетьмана, підтримуючи повстання Директорії... Але зараз ми не будемо аналізувати героїчно-трагічний 1918 рікСьогодні віддамо шану українським воякам, які у цей день відновили Державність на західно-українських землях! Зі святом!