СхідГЗК

🇺🇦Історія СхідГЗК в цифрах і фактахКомбінатівці завжди були першими в спортіТренер з мотоспорту, організатор секції мотоспорту Спортивного клубу «Ювілейний» СхідГЗК – Лайманс Альбертович Бергфелдс – легенда спортивного життя комбінату. Сьогодні своїми спогадами про одного з легендарних спортсменів СхідГЗК ділиться ветеран підприємства Микола Меркушев.Як і у більшості його однолітків, дитинство Лайманса опалила війна. Йому, як самому молодшому (в сім’ї зростало ще восьмеро дітей), доводилося разом із мамою ходити по селах, обмінюючи речі на харчі. У тринадцять років хлопчина відчував себе цілком дорослою людиною: міг зранку до вечора працювати на городі, досягав успіхів у слюсарних і столярних справах. На рахунку була кожна вільна хвилина, але юнак знаходив час і для занять спортом.Непомітно підійшов час служби в армії. Вона була не з легких – в суворому Заполяр’ї. У 1954 році їхній автомобільний полк було переведено до Жовтої Ріки на будівництво уранового комбінату. Тут і демобілізувався Л.А.Бергфелдс, але додому, в Латвію, не повернувся - сподобалися йому Жовті Води. Обзавівся сім’єю. Працював в автобазі СхідГЗК водієм вантажівки, потім пересів на легкове авто – возив директора комбінату. У вільний час захоплювався спортом – боксом, футболом. Але весь час тягло до техніки.Зараз вже ніхто не пам’ятає, як потрапили до автобази кілька старих мотоциклів – «ІЖ», «Ірбіт». Разом із М.Хлівним і С.Окатим організували мотосекцію. Було це в далекому 1964 році. Починали на голому ентузіазмі. За власні кошти купували запчастини та бензин, готували мотоцикли до тренувань. Важко було уявити, що усього через кілька років секція стане однією з кращих в Україні, а мотоциклетні кроси - найулюбленішими та найпопулярнішими змаганнями серед мешканців Жовтих Вод. Тисячі вболівальників збиралися на трасі в дні проведення змагань.Роки через два почали брати участь в офіційних змаганнях. «Ковровці», на яких виходили на старт перших своїх змагань наші хлопці, часом викликали іронічну посмішку у глядачів – на таких допотопних мотоциклах вже ніхто не змагався. Але це не засмучувало молодь. Згодом прийшли перші перемоги.На стадіоні для секції було виділено просторе приміщення, почали купувати сучасні мотоцикли та дефіцитні запчастини, обладнали одну з кращих в Україні мототрас. Суперниками комбінатівців у ті роки були тільки грізні армійські команди Києва та Львова. У 1970 році на нашій трасі відбувся перший Всесоюзний мотокрос, а з 1973 року започатковано проведення фірмового кросу – пам’яті Почесного громадянина міста Івана Ульянова. Цікаво, що за двадцять років його проведення, вісімнадцять разів головний приз вигравали господарі. Сім разів наші мотокросмени ставали володарями Кубку України, двічі – Кубку Радянського Союзу, а ще вісім разів вигравали чемпіонат колективів фізкультури Міністерства середнього машинобудування.До того ж, понад п’ятсот разів наші мотокросмени підіймалися на п’єдестал пошани міжнародних, всесоюзних і республіканських змагань, а п'ятнадцять вихованців тренера Л.А.Бергфелдса стали майстрами спорту.Ось імена наших кращих мотокросменів: М.Куриленко, С.Журавльов, В.Головін, М.Головін, В.Артюхов, Л.Толстік, С.Калін, В.Разиграєв, В.Гапоненко, М.Сеньков, П.Пирогов, В.Стешенко, В.Бордінських, Ю.Трегуб.Справа, розпочата Л.А.Бергфелдсом, не забута. Щорічно, в день міста проходить захоплююче спортивне видовище - мотокрос за участю кращих кросменів України.

Комбінатівці – серед організаторів та учасників Кубка Жовтих Вод з крос-триатлону1 км – плавання, 15 км – велосипед, 4 км – біг… Непросте випробування, яке не подолає непідготовлений. Яскрава подія спортивного життя - п’ятий відкритий Кубок Жовтих Вод із крос-триатлону зібрала близько 70 учасників. Невтомний спортивний активіст, працівник ГМЗ ДП «СхідГЗК» Ростислав Міщенко – серед найактивніших організаторів та учасників заходу.Представники різних підрозділів підприємства, діти та онуки комбінатівців завзято змагалися на дистанціях разом із учасниками з інших міст України: Запоріжжя, Нікополя, Дніпра, Кам’янського, Кривого Рогу, Кропивницького, Житомира. Змагання викликали великий інтерес не лише учасників, а і чисельних вболівальників. Справжнє свято спорту, здоров’я, активності подарувало безліч позитивних емоцій.Спортсмен-комбінатівець Дмитро Нобєлєв традиційно порадував цікавими світлинами зі змагань.Більше фото - за посиланням https://www.facebook.com/share/p/1B7HRqTEJC/?mibextid=wwXIfr

💙💛 Таткові принцесиОлександр Повстяний працює на ГМЗ електрогазозварювальником. Він батько трьох донечок – п’ятнадцятирічної Вероніки, чотирирічної Мирослави та маленької Мії, якій лише рік. І дуже щасливий від того, адже завжди мріяв лише про донечок.«15 років тому я навіть і не здогадувався, що буду батьком трьох дітей, – зізнається Олександр, – тепер радію, що маю такий скарб. Старша, звісно, допомагає. Але зараз у неї такий вік, коли вона має особисті важливі справи. І я з повагою до цього ставлюся. Я ж батько, і на старшу донечку не повинен покладати всю відповідальність за них. Фізично мені легше з підлітком, а морально – з малечею. Але домовитися можу з усіма донечками, вивчив їхні характери, і все проходить на одній ноті.Кожного дня проводжу з дітьми час – вечірні прогулянки, ігри. Улюблена гра – в м’яча, разом дивимося мультики, але до гаджетів ставлюся відповідально. У старшої доньки перший гаджет з’явився у вісім років. Двом меншим планую купити їх не раніше. Зараз вони читають, малюють, ліплять.Головна задача мами – наварити їсти, і вона може спокійно йти по своїх справах та бути впевненою, що донечки в надійних руках татка. Бантики я їм не в’яжу, бо вони нині не в моді, а от хвостики роблю вправно. Нагодувати, покупати та покласти спати – це взагалі без проблем.Чим більше дітей у родині, тим легше, досвід робить свою справу. Не так хвилюєшся, коли хворіють. Згадую першу температуру, це був взагалі жах, а зараз знаю, що робити».У родині Повстяних вважають, що три дитини – достатньо. Тому більше розширюватися не планують – дуже важко фінансово. Голова сім’ї працює на двох роботах, але коштів все одно не вистачає. Родина виступає за здорове харчування, тому основний сектор витрат – це продукти. Але і ці труднощі долаються, коли всі разом.🔹Порада від Олександра Повстяного: «З дітьми завжди можна домовитися, шукайте свій дієвий спосіб».

Будівництво – це завжди рух впередЩорічно у другу неділю серпня в Україні відзначається День будівельника. Серед працівників ДП «СхідГЗК» є чимало представників будівельних професій, які роблять вагомий внесок у розвиток нашого підприємства.Будівництво – це завжди рух вперед. Своє майбутнє СхідГЗК пов’язує з Новокостянтинівською шахтою, розбудова якої дозволить збільшити обсяги виробництва готової продукції і, відповідно, частки власної уранової сировини у виробництві ядерного палива для українських АЕС. Цей потужний стратегічний напрям, окрім фінансової складової, потребує знань, професіоналізму та відданості комбінатівців, які представляють і будівельну сферу на підприємстві.Проведення поточних та капітальних ремонтів будівель та споруд на різних майданчиках підприємства, виконання будівельно-монтажних робіт та інших виробничих завдань… За всім цим стоїть сучасне покоління комбінатівців-будівельників, які продовжують традиції, започатковані ветеранами підприємства.Шановні друзі! Адміністрація, профком, рада ветеранів ДП «СхідГЗК» щиро вітають вас із професійним святом з побажаннями міцного здоров’я, успішного втілення в життя нових проєктів, Перемоги та Миру!На фото з архіву СхідГЗК – будівельники-комбінатівці, які працювали на підприємстві в різні рокиБільше фото – за посиланням https://www.facebook.com/share/p/1FhjoUTH4p/

Світла пам’ять Миколі Гульченку02.08.1974 – 06.08.20256 серпня 2025 року на 52-му році передчасно пішов з життя Микола Гульченко, апаратник з розділення рідкоземельних елементів ГМЗ.Микола народився 2 серпня 1974 року у Жовтих Водах. У ВПУ-70 здобув професійну освіту та пов’язав своє життя зі Східним гірничо-збагачувальним комбінатом. Починав працювати у відомчій воєнізованій охороні підприємства, а з 2001 року і до останніх днів життя трудився на ГМЗ. Свій шлях на заводі розпочав чистильником, через кілька місяців опанував професію апаратника. Постійно підвищував свою кваліфікацію, мав 6 розряд. Працював у цеху основного виробництва на дільниці сорбції та екстракції. Микола – представник славної трудової династії Гульченків. Дуже любив свою роботу, колектив, на завод завжди йшов з гарним настроєм. Працював завзято, допомагав молодим працівникам розбиратися у тонкощах виробництва.Колеги тепло згадують М.Гульченка як справжнього професіонала, відповідального працівника з відкритою душею: «Наш Микола був дуже позитивною людиною. Роботи не боявся, із задачами будь-якої складності справлявся успішно. Запам’ятався випадок, коли під час блекауту на початку повномасштабної війни підприємство було знеструмлене, і М.Гульченко брав безпосередню участь у відновлювальних роботах. Було приємно працювати поряд з таким колегою. Він не панікував, зосереджено і вправно виконував свою роботу, випромінюючи спокій та впевненість в тому, що все буде гаразд, і всіх підбадьорював. Він був душею компанії – щирий, веселий, з відмінним почуттям гумору. Таким і залишиться у нашій пам’яті. Шкода, що доводиться говорити про Миколу у минулому часі». Колектив ГМЗ, колеги, друзі висловлюють щирі співчуття родині М.Гульченка. Нехай світлий спомин про нього назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав, любив та шанував.

Вічна пам’ятьЛарисі Добровольській(06.03.1969 - 04.08.2025)4 серпня 2025 року передчасно пішла з життя Лариса Добровольська – колишня працівниця ДП «СхідГЗК», яка протягом десяти років очолювала канцелярію підприємства.Народилася вона в с.Ляшківка Царичанського району Дніпропетровської області. Вищу освіту здобула у Полтавському державному педагогічному інституті, у 1992 році отримала кваліфікацію вчителя історії.Лариса Добровольська щиро любила Україну, її історію, культуру та щедро ділилися знаннями з учнями під час роботи у закладах освіти. Працювала на відповідальних посадах у виконкомі Жовтоводської міської ради: очолювала відділ молоді, службу у справах дітей.У 2007 році стала до роботи на ДП «СхідГЗК» та до 2021 року працювала у канцелярії управління, протягом десяти років – завідуючою, потім – інспектором. На початку повномасштабного вторгнення виїхала за кордон, але не втрачала зв’язку з рідним колективом.Колеги згадують: «Про Ларису Миколаївну у нашій пам’яті залишилися найтепліші спогади. Вона гармонійно поєднувала в собі відповідальне ставлення до роботи, вимогливість зі щирістю та людяністю. Зажди доброзичливо спілкувалася з працівниками різних служб та підрозділів підприємства, була життєрадісною, доброю, небайдужою. Турботлива донька, любляча матуся та бабуся, надійна подруга, вправна господиня, творча рукодільниця, яка захоплювалася в'язанням… Лариса Миколаївна пишалася своїм рідним краєм – місцевістю, відомою унікальним Петриківським розписом, привозила у подарунок цікаві сувеніри та з теплотою дарувала друзям та колегам… Шкода, що підступна хвороба обірвала життя цієї квітучої жінки так рано…»Колектив ДП «СхідГЗК» висловлює щирі співчуття родині Лариси Добровольської. Світла пам'ять про неї залишиться в серцях друзів, близьких, колег.

2 серпня відбувся турнір з паркового волейболу на Кубок міста Жовті Води, в якому традиційно взяли участь працівники гідрометалургійного заводу СхідГЗК. Проведення змагань було ініційовано відділом молоді і спорту виконкому Жовтоводської міськради, організаційні питання вже другий рік поспіль успішно вирішував Яків Скоробагатько, начальник виробничого відділу ГМЗ. Цього разу Яків зібрав чотири змішані команди волейболістів. До складу збірної СхідГЗК «Old School» увійшли працівники гідрометалургійного заводу: Яків Скоробагатько, Андрій Бердес, Олександр Тихончук, колишні заводчани та молоде покоління волейболістів. Три інші команди об’єднали молодих гравців від 17 до 25 років.Команда «Old School» грає на високому рівні, неодноразово захищала честь СхідГЗК та міста Жовті Води, тому її першість була прогнозованою. Основна боротьба розгорнулася за друге та третє місця. Гра була цікавою та видовищною. Всі учасники змагань і глядачі отримали позитивні емоції.«Радий, що багато підлітків і молоді нашого міста ведуть здоровий спосіб життя, займаються волейболом на вуличних майданчиках, намагаються підвищити свій рівень, щоб конкурувати з більш досвідченими гравцями. Сподіваюся, що з кожним разом наші турніри будуть потужнішими, а гра ще гострішою», – говорить Я.Скоробагатько.Більше фото – https://www.facebook.com/share/p/15vbMHkzAc

Працівник ГМЗ у складі жовтоводської команди здобув перемогу в крос-тріатлоніЖовтоводська команда, до складу якої увійшов працівник ГМЗ Ростислав Міщенко, взяла участь у змаганнях з крос-тріатлону «Залізна Воля». Видовищний спортивний захід відбувся 26 липня у Кривому Розі.До складу команди Жовтих Вод увійшли Ілля Тараненко, Володимир Чорний та Ростислав Міщенко. Змагання зібрали понад 70 спортсменів із різних міст України. Програма включала дві дисципліни: спринт (індивідуальний): 750 м плавання, 20 км велоетап, 5 км біг, а також спринт-естафету, під час якої кожен учасник команди долав один етап.Мальовничі краєвиди Карачунівського водосховища, пахощі польових трав та загадковість лісових маршрутів, плюс атмосфера взаємопідтримки – змагання подарували безліч позитивних емоцій учасникам.«Наша команда виборола перше місце! – у захваті розповідає Ростислав Міщенко. – Ми стали кращими в абсолютному заліку серед 14 команд. Організатором події виступила ГО «Running Atmosphere». Щиро дякую цій організації, а також велика вдячність за підтримку та допомогу моїм друзям-спортсменам Анні та Олександру Ганулам, Антону та Юрію Савенкам».Вітаємо Ростислава та його команду з перемогою! Бажаємо нових досягнень!Більше фото – за посиланням https://www.facebook.com/share/16iprUyvS3/

Вічна пам’ять Герою Дмитру КушимуЖорстока війна забрала життя ще одного Героя – працівника Новокостянтинівської шахти ДП «СхідГЗК» Дмитра Кушима. Він помер 16 липня 2025 року в Одеському військово-медичному клінічному центрі. Все його трудове життя було пов’язане з шахтарською працею.Народився Дмитро 24 вересня 1979 року в Жовтих Водах. Здобув освіту у школі №9 та промисловому технікумі за спеціальністю «електрик, монтаж та експлуатація електроустановок підприємства та цивільних споруд». Виробничу практику проходив на шахті «Нова», там же і розпочав свій трудовий шлях. З 1998 по 2000 рік пройшов строкову службу в ЗСУ та продовжив сумлінно працювати на підприємстві. Трудився практично на всіх підземних дільницях за професіями електрослюсар з обслуговування підземних установок та електрослюсар черговий і з ремонту обладнання. Протягом року (2005-2006рр.) Дмитро працював електрослюсарем на підприємстві «Буд-сервіс» та знову повернувся на шахту «Нова» (ТОВ «Восток-Руда»).Постійно підвищував рівень знань, прагнув опанувати нові професії. Оволодів професією прохідника на підземних гірничих роботах та з 2007 року працював за цією спеціальністю, а у 2013 р. опанував суміжну професію підривника та продовжував працювати на шахті «Новій» до квітня 2015 року. Без відриву від виробництва здобув освіту інженера з гірничих робіт у Криворізькому технічному університеті. За сумлінну працю неодноразово нагороджувався почесними грамотами.Подальший трудовий шлях Дмитра був пов'язаний з Новокостянтинівською шахтою, де він працював з листопада 2015 року прохідником 6 розряду на дільниці змішаних робіт. Швидко здобув авторитет у новому шахтарському колективі, адже звик працювати на совість.28 червня 2022 року став на захист України. Мужньо воював на Донецькому та Херсонському напрямках. Мав статус учасника бойових дій. Під час виконання бойового завдання отримав важке поранення і, на жаль, здоров’я дало збій. 16 липня у відділенні анестезіології і реанімації військово-медичного клінічного центру Південного регіону (м. Одеса) воїн помер.У захисника залишилися мати Світлана Олексіївна, дружина Тетяна та син Олександр.Колеги сприйняли цю звістку з великим сумом: «В нашій пам’яті Дмитро залишиться сумлінним, працьовитим, відповідальним працівником, який не боявся труднощів і не ховався за спини товаришів, завжди точно, якісно та вчасно виконував усі виробничі завдання. Мужня людина з твердим характером. Але водночас доброзичливий і товариський, надійний друг, з яким було добре працювати та приємно спілкуватися. Люблячий чоловік та турботливий батько. Справжній шахтар, справжній патріот України… Важко втрачати таких людей…»Колектив Новокостянтинівської шахти, працівники ДП «СхідГЗК» висловлюють щирі співчуття рідним Дмитра Кушима.Вічна пам'ять та слава Герою!* * *Церемонія прощання з Героєм відбудеться 24 липня 2025 року о 09.00 в Жовтих Водах біля пам’ятника славетним козакам.

Нагадуємо, що 31 липня 2025 року завершується прийом робіт на фотоконкурс!Організації молоді Атомпрофспілки проводить Х ювілейний фотоконкурс та запрошує спілчан долучатися до творчої команди учасників.Для участі у конкурсі потрібно:- бути членом Атомпрофспілки;- уважно ознайомитися з положенням фотоконкурсу;- заповнити анкету учасника;- надіслати свої фото на розгляд професійному журі.Прийом заявок триває до 31 липня.Положення Фотоконкурсу ОМА та заявка учасника – за посиланням https://surl.li/pebqqlТематичні розділи фотоконкурсу:Тема 1 - «Енергетик у фокусі» - це портретні фото працівників енергетичної сфери усіх спеціальностей, які щодня забезпечують безперебійне функціонування підприємств; фото мають відображати роль працівника у промисловості та можуть бути виконані на робочому місці, у робочому одязі тощо, та бути спрямовані на популяризацію атомної енергетики та промисловості.Тема 2 - «Energy родина» - це сімейні фото, зроблені під час здійснення членами родини якоїсь спільної улюбленої справи, що відображають силу єднання та натхнення, наприклад, під час участі всією родиною у змаганнях, під час активного відпочинку тощо.Тема 3 – «Тилові герої» - це фото, що відображають активну волонтерську діяльність працівників енергетичної сфери, спрямовану на допомогу українським військовим, підтримку різним службам або цивільним, що постраждали від війни.Тема 4 - «Атом крізь роки» - це коротке відео, складене з двох порівняльних фото – старого та нового, які відображають одне й те саме місце, подію, людей тощо (дотичних до енергетичної промисловості), але в різні моменти життя; старе фото може бути не зроблене автором (наприклад, з сімейного архіву), оцінюватися буде «сучасне» фото та ідея; формат відео – мр4 з розширенням не менш, ніж 1280х720 пікселів (HD), має містити перехід між двома фото, тривалість – до 5 секунд).Тема 5 - «Твоє гасло на фото» - це стікер, який містить авторське фото та мотивуючий, доречний або гумористичний слоган, зрозумілий для всіх; для створення такого стікеру допускається використання фотошопу або подібних програм.Переможці та призери фотоконкурсу ОМА отримають винагороди у вигляді грошових премій. Додатково буде номінація «Гран-Прі».Підсумки фотоконкурсу підбиватимуть 22 серпня.