🇺🇦 Історія СхідГЗК в цифрах і фактахЛакмусові папірці та Рн-метриПродовжуємо знайомити читачів з цікавими фактами з життя комбінатівців. Сьогодні повертаємо колесо історії на 65 років назад, коли відбувалося налагодження технологічних процесів виробництва уранового концентрату. Пропонуємо вашій увазі спогади Почесного ветерана праці ДП «СхідГЗК» Якова Кирпаньова, опубліковані у книзі «Уран і люди – пів століття разом».«Досвідчені «кіпівці» знають: щоб ввести в роботу прилад для серійного виробництва, потрібно не лише правильно виконати монтаж, дотримуючись технічних умов, але й проявити кмітливість.Нашому молодому колективу дільниці КВПтаА зразка 1959 року ніяк не вдавалося налагодити роботу рН-метрів. Особливо не виходило автоматичне регулювання. А допомогли нам налагодити роботу приладів та стійке регулювання іноземці.У 1960 році вперше на гідрометалургійний завод прибула іноземна делегація. Кількість працівників нашого колективу відчутно різнилася від закордонних аналогів у бік збільшення. Ми не хотіли це показувати гостям і більшу частину людей на час відвідування вирішили приховати. Як це часто буває, чекаєш гостей у призначений час, а прибувають вони в інший. Так вийшло і з нами. Замість 9 ранку делегація приїхала о 13 годині. Відповідно, переділи кілька годин працювали без втручання технологічного персоналу, всім керували прибори.Як же ми здивувалися, коли повернулися і побачили, що рН на переділі висувається точно, як по ниточці, і ніяких порушень. У чому ж справа? А справа була у тому, що для контролю процесу персоналу видавалися лакмусові папірці – індикатори рН, за кольором яких і визначали його величину. Оскільки кольорова чутливість у кожного працівника різна, то крутили вони засувки відповідно до своєї кольорочутливості, не звертаючи уваги на прилади.Після цього випадку з’явився строгий наказ: вилучити лакмусові папірці і вести процес за робочими приладами, а контроль – за контрольними».