Історія СхідГЗК в цифрах і фактахВиробництво алюмінієво-скандієвої лігатуриІсторія СхідГЗК пов’язана з видобутком та переробкою уранової руди. Втім у 90-х роках минулого століття тут активно розвивався ще один напрямок діяльності – і це виробництво скандієвої лігатури.Ось, що писав Ігор Краснораменський, ветеран ДП «СхідГЗК», у книзі «Уран і люди – пів століття разом»: «Завдяки специфічним властивостям металу (висока температура плавлення, мала щільність та ін.) та його сполук інтерес до скандію зростає. Це визначає перспективність його використання у виробництві сплавів, радіоелектроніці, космічній техніці, в авіабудуванні та в автобудуванні. Але найбільш перспективна сфера його застосування – це леговані алюмінієві сплави. Невелика добавка скандію в алюміній підвищує його міцність настільки, що дозволяє знизити кінцеву вагу конструкції до 50%. Ця його якість дозволила збільшити інтерес до нього, особливо підприємств військово-промислового комплексу. І тому, коли за результатами геологічної розвідки визначилися вельми великі запаси комплексних руд з найбагатшим вмістом скандію на Жовторічанському родовищі, спеціальним наказом Мінсредмашу СхідГЗК було визначено як основну базу з видобутку та переробки скандію в країні. І на шахті «Нова», де здебільшого концентрується скандій, розпочалася його форсована розвідка та відпрацювання. Наприкінці 90-х років продуктивність ГМЗ з переробки уранових руд знизилася майже на 50%. Постало питання про необхідність завантаження заводу іншою сировиною. З 1991 по 1996 рік проводилися інтенсивні дослідження та розробка найбільш ефективної технологічної схеми з переробки комплексних руд, що містять найбільшу кількість скандію. Спочатку дослідження проводилися в ЦНДЛ підприємства, потім технологічний процес вивчався на дослідній установці. А дослідно-промисловий ланцюжок з переробки скандієвих руд був побудований на початку 1992 року».Зі спогадів Геннадія Гончара, нині начальника цеху основного виробництва ГМЗ: «Навесні 1994 року на базі цеху №3 на дільниці 32 бригади 34 було створено ланки з переробки скандієвих розчинів. На посаду начальника дільниці було призначено молодого грамотного спеціаліста Печерскова В.Ю., з СКЦ запрошено майстрами змін – Вербицького І.М., Вальковського Є.М., Брускова В.В. і мене, який нещодавно прийшов на ГМЗ після закінчення інституту. Спочатку була задіяна лише бригада екстракції, яка отримувала ЧФК (чорновий фторидний концентрат), передавала на дослідну установку для очищення та одержання ФК, здійснювала сушку та прокалювання. Потім прожарений матеріал транспортували до плавилки, де здійснювали плавку алюмінієво-скандієвої лігатури.Наприкінці 1994 року вже було змонтовано ланцюжок дроблення комплексних руд, вилуговування, фільтрації та подальшої переробки, а на основі цеху №3 було створено цех №9 з розділення рідкісноземельних елементів, який очолив Краснораменський А.І.Робота була дуже важка, але цікава. По мірі вдосконалення технології вводилося багато нового обладнання, з ранку до вечора провадився монтаж нових ліній та ємностей. Іноді бувало так, що приходиш на зміну, а обв'язування апаратів наполовину змінилося. Велику роботу з оптимізації та налагодження технологічних процесів, впровадження нових ідей вели молоді працівники ЦНДЛ – Коряков В.Б., Беспояско С.В. Але жодна технологія не може замінити людей, які вели процес, а це справді заслужені люди заводу: Волков В.Г., Шевченко М.Д., Волков В.А., Селюнін М.В. І все б у нас вийшло, тільки наслідки «перебудови» дуже швидко докотилися і до нас. Відсутність фінансування, збуту скандію призвели до зупинки цього перспективного та прибуткового у майбутньому проєкту».