Ненависть не завжди приходить із гучними гаслами, це часто слова «понаїхали» на адресу родини, яка втратила дім через війну. Або кинуте вслід ветерану з протезом:«вас туди ніхто не посилав». Чи зачинені двері перед людиною з інвалідністю. Але іноді образи переростають у напад.

Війна змінила наше суспільство. Будемо чесні: ветерани, ВПО, люди з інвалідністю дедалі частіше стикаються з упередженням. Від ненависті так само потерпають ЛГБТК+ люди, серед яких чимало тих, хто сьогодні захищає Україну.

Сьогодні держава не бачить різниці між побутовою бійкою, хуліганством і нападом на людину через те, ким вона є. Реакція на такі злочини фрагментована, а кривдники у більшості випадків залишаються безкарними. І без чіткої законодавчої відповіді ненависть лише нормалізується.

Про це ми говорили на форумі Inclusion for Justice 2026, організованим Gender Stream Дякую за чесну і фахову розмову, на якій підняли також питання законопроєкту №13597 щодо відповідальності за злочини на ґрунті ненависті.

На сьогодні №13597 уже пройшов два комітети, зокрема євроінтеграційний, тож відповідає нашим зобов'язанням на шляху до ЄС. Його підтримала частина депутатів з різних фракцій, Офіс Омбудсмана, правозахисники. Залишився останній і найскладніший крок: Комітет з питань правоохоронної діяльності.

На цьому етапі дуже хочеться нагадати: тільки разом ми сильніші. Ненависть не розбирає, кого бити. Тому ветеранські організації, ініціативи ВПО, рухи людей з інвалідністю, ЛГБТК+ спільнота мають захищатися від неї разом. Коли правозахисники об'єднуються, їхній голос неможливо не почути.

Справедливість і безпека потрібні кожному, без винятків.