Право на житло не лише стаття Конституції України. Це, по суті, вимір довіри людини до держави. Там, де люди змушені роками чекати квартири чи боротися з «паперовими стінами» бюрократії, руйнується не тільки соціальна стабільність, а й сама ідея справедливості.Відбулося чергове засідання Робочої групи Комітету держвлади, де ми розглядали поправки до Глав 7 і 8. Йшлося про гарантії забезпечення житлом, а також про механізми контролю та відповідальності у сфері житлової політики.Дискусія торкнулася одразу кількох принципових питань.🔹 Обговорювали пропозиції щодо створення житлової інспекції. Думки різняться — від моделі «карального органу» до концепції житлового омбудсмена. Наша позиція полягає в тому, що контроль потрібен, але він має бути збалансованим і не дублювати вже наявні функції.🔹 Важливою темою став громадський контроль. Йдеться про те, щоб закон прямо передбачав участь громадян у консультаціях, обговореннях і слуханнях. Це робить політику прозорішою й унеможливлює кулуарні рішення.🔹 Значну увагу приділили формулюванням. Наприклад, «сфера житлових прав» чи «сфера житлової політики» здається невеликою різницею, але саме від таких деталей залежить логіка та застосування закону.Законопроєкт №12377 має стати рамковим документом, що задає стратегічні стандарти у сфері житлової політики. Тому ми працюємо максимально уважно, щоб фінальний текст був чітким, узгодженим і здатним працювати на практиці.Дякую колегам із парламенту, представникам міністерства та експертам за включеність у дискусію. Попереду фіналізація прикінцевих положень і підготовка законопроєкту до другого читання.