Миколаїв. Історична будівля ХІХ століття дала тріщину. Не від часу. Від жадібності.Показовий випадок: під час будівництва нової багатоповерхівки забудовник пошкодив сусідню архітектурну пам’ятку — будинок XIX століття в центрі міста.Штраф — 523 тисячі гривень.А постраждалі мешканці мають самостійно звертатися до суду, щоб довести свої збитки.🔍 Цей випадок — симптом глибшої хвороби.Чому це стало можливим?🔸 Відсутність персональної відповідальності.Чинне законодавство й судова практика досі не гарантують невідворотності покарання. Адміністративний штраф у кількасот тисяч гривень — не покарання, а «бюджет витрат» для недобросовісних забудовників. Часто навіть після повного знищення пам’ятки суди не зобов’язують її відновити — як це нещодавно сталося в Києві.🔸 Контроль на довірі, а не на фактах.Сфера містобудування десятиліттями залишалася корумпованою і закритою, реакція на порушення — млява або відсутня. Саме тому законопроєкт №5655, який мав упровадити реформу містобудування, а з нею цифровий контроль, високу відповідальність за порушення, а також ліквідувати «ручний режим», викликав таку лють у тих, хто живе з корупційної системи. Його головна цінність — прозорість, підзвітність і запобігання зловживанням.🔸 Слабкий і неефективний захист пам’яток.Охоронна система фактично не працює. Відповідальні органи не мають повноважень чи інструментів, щоб вчасно реагувати. А суди легко скасовують процедуру надання охоронного статусу пам’ятки — і відкривають забудовникам шлях до знищення. Будівлі навмисно доводять до аварійного стану, під виглядом реконструкції проводять знесення. Епідемія підпалів таких будівель прокотилась історичним центрами міст. Інтереси громади — останнє, що береться до уваги, коли на кону квадратні метри й мільйони. Часто правоохоронці та місцева влада все, що відбувається із забудовою, сприймають у форматі: «Не чув, не бачив, та й таке, вже ж знесли — нехай уже буде той ТРЦ».Якщо ми не змінимо систему — тріщини підуть не лише по стінах. Вони пройдуть по нашій пам’яті, по обличчю міст, по гідності.