У 2005 році IKEA вперше серйозно задумалась про вхід в Україну. Зустріч з президентом, обіцянки мера Києва, плани на 1,7 млрд доларів інвестицій. І… нічого. Потім ще одна спроба. І ще. І ще. Чому не зайшли? Не змогли отримати земельну ділянку. Просто так. Без “домовленостей” — неможливо.

📆 І це був не 90-й рік, не хаос становлення. Це був 2005-й. Історія, яка повторюється. Досі.

🛡 Сьогодні ми вже інші. Ми — країна, яка воює за свободу. Але навіть на цій лінії фронту — в тилу, в управлінні, в документах — ще лишились траншеї минулого.

🤝 Саме про це говорила під час панелі «Координація держави, бізнесу та донорів» на конференції We build Ukraine — стратегічному майданчику для відвертої розмови про відбудову.

🏗 Бо відбудова — це найбільший інфраструктурний проєкт в історії незалежної України. І ми не можемо дозволити, щоб його гальмували ті самі “папірці”, ті самі схеми, ті самі зловживання.

🔧 Ми живемо з генпланами, які розроблялись у 70–90-х роках.

🔧 Закон про просторове планування відтерміновано до 2028 — бо громади не готові.

🔧 Найкорумпованіший документ у містобудуванні — це містобудівні умови. Їх неможливо оскаржити, а підстави для відмови — часто вигадані.

🔧 Зарплати в кошторисах занижені через застарілу методику. Щоб заплатити фахівцям — забудовники маскують витрати в інших статтях.

🔧 Отримання дозволів на будівництво на місцевому рівні й досі залишається надзвичайно корумпованим процесом.

📉 Результат: інвестор не бачить правил. Йому ніхто не гарантує, що “завтра” все не зміниться. Він не знає, хто приймає рішення, де шукати відповідь і як оскаржити свавілля. І він не приходить.

🛍 Так, IKEA таки з’явилась — як магазин у торговому центрі. Але не як виробництво. Не як логістика. Не як мережа мега-молів. Відбудова — це шанс перезапустити країну. Або просто повторити її помилки на новому рівні.