Що ж, Льоша Гончаренко потужно нагородив йухні і це вже понесли по всіх інформаційних майданчиках. Від наших «мизамірівців», до ворожого ТАСС. Там аж підстрибують від радощів. Нічого ж собі, цілий депутат Верховної Ради України почав просувати наративи кремля. Може навіть нагородять…

Я звісно ж не такий потужний захисник України, як той депутат, але як звичайний громадянин маю право на свою, особисту думку!

Спробую спокійно і без матюків. А якщо не вдасться, тоооо… не вдасться.

Давайте по пунктах. Але перше ніж щось говорити, зазначу одну просту істину. Ніхто так сильно не хоче миру, як ті, хто чудово знають, що таке війна! Угу, я про тих громадян та громадянок, які зараз носять військову форму, або носили її. Як сильно вони хочуть миру, тому депутату, який гадки не має, що таке війна…. і не снилося!

Так ось.
Пункт 1. «Давайте домовлятися з агресором». Нууу… давайте! Про що? Припинення вогню?! Супер ідея. Але він ротом лаврова сказав, що ніякого припинення вогню не розглядає. Упс! Що далі? Хоча, дійсно! Є варіант! Швидко беремо всі хотєлкі путіна і виконуємо покроково. Віддаємо Донбас, потім всю Запорізьку та Херсонські області, бо окупанти вважають їх своїми. Паралельно відмовляємся від мрії про НАТО, та й взагалі від всіх альянсів. Що ще? Ах так, ледве не забув, скорочення ЗСУ, наступального озброєння і таке інше. Паралельно надаємо російській мові статус другої державної, хоча може і першої. (Про це трішки пізніш). Ну і звісно рпц отримує всі необхідні права. Я нічого не забув? Начебто ні…

Скажіть мені будь ласка, поцінувачі таланту депутата Гончаренка… А з якого хендехоху ви вирішили, що путін зупиниться? На місяць, два… нехай півроку, можливо! А потім… Історію будинків на Каширському шосе та початок другої Чеченської війни нагадати? Аххххх, вже забули? Буває! Невже хтось вирішив, що в кремлі загубили ту методичку? До травня 2019 року, українська дипломатія грала із ворогом в шахи. І уж точно не програвала. Потім на жаль, Банкова вирішила, що «в чапаєва» простіше. І відповідно зручніше. Доки Банква не знає, що робитиме завтра, путін пише плани на роки вперед. Якби ж ворог міг взяти Україну голими руками, то не про які домовленості не було б і мови. Але ми чомусь постійно чуємо натяки, що «масква гатова до переговорав». Значить не все так райдужно для окупантів, чим то вони від шаленої любові до українців стали такі добрі?

Той, так званий мір, який пропонує Гончаренко, у кращому випадку схожий на часткову передишку, яку школяру-ботану дають хулігани віком постарше. Піймали десь в темному провулку, настукали по кабіні і сказали принести гроші завтра. Інакше знов отримає в табло. Він переляканий приніс гроші. А йому сказали, «Красунчик, в натурє! Свабодєн», і відчепилися. На пару днів. Не більше. А потім знов та ж сама історія. Бо що? Вірно! Терпіла платить постійно… Як кажуть фахові дипломати, а саме Валерій Чалий: «Це вимога стати на коліна». До речі… А як виглядатимуть гарантії того, що росія не продовжить агресію, якщо навіть Україна вирішить виконати всі без заперечень бажання кремля? Ну як, скажіть? Мені цікаво почути! Чесноє слово путіна? Смішно…

Пункт 2. Надання російський мові якогось там статусу. А що у нас із російською мовою? Її забороняють? За її використання кидають за ґрати? Я майже щодня чую в кавʼярні чи просто на вулиці російську мову. І о, чудо! Ніхто не бʼється в істериках і не викликає поліцію. До речі, а що буде, якщо десь в ресторані на Арбаті, почати спілкуватися українською?! Ну так, щоби було чутно? Доки думаєте, продовжимо. Хоча ні, є ще одне питання. А якщо зайти на росіі в якусь державну установу та намагатись вирішити якісь проблеми… українською, бо російську не знаєте, то що буде? Тиша? Розумію.

Ще раз! Як людина, яка донедавна спілкувалась російською КАЖУ… немає в Україні утисків російськомовного населення. НЕ-МА-Є. Хочеш слухати філіпа кіркорава чи кадишеву? Та жодних питань. Вдягай навушники та хоч услахайся. Чи в своїй автівці слухай. Але так, щоби не заважати іншим.