Вони грають в топ-клубах. Там, де божевільна конкуренція і відповідно ж щодня треба доказувати своє право вийти на поле в наступній грі. І ніхто не буде жувати шмарклі на кшталт, «А пам’ятаєте, як він десять років тому забив гол у ворота якоїсь команди»? В чемпіонатах країн Європи, де грають деякі наші представники збірної України, зокрема капітан команди Ілля Забарний, нікому не цікаво, що ти міг раніше. Важливо, як ти граєш сьогодні. Все інше – мішура.Учорашній матч зі шведами я вимкнув ще в першому таймі. І причиною був не швидкий гол, а те, що на полі вже в котрий раз я… не побачив збірну України! Так, одинадцять футболістів із різною трансферною ціною. Так, тренер, який колись був блискучим нападником. Але… це все! Під час прийому м’яча, передач, здавалось враження, що на полі не професіонали, для яких футбол - це работа, а втомлені життям аматори. Вийшли в неділю чоловіки м’ячик поганяти на шкільному стадіоні, а потім баня та пиво.Що трапляється із нашими зірками: Забарним, Ванатом, Циганковим та іншими, коли вони знімають футболки «ПСЖ», «Жирони», інших клубів, а вдягають одяг в кольорах прапора України, я не знаю?! Може пороблено? Бо за таку гру Забарного в своєму клубі, він би дуже надовго сів на лаву запасних одразу втративши в ціні на трансферному ринку. А тут що? А нічого… Ну побурчать пару днів футбольні експерти і все. В цій синьо-жовтій футболці із тризубом на серці можна лажати хоч в кожній грі, нічого тобі не буде, бо ти зііііркааа! Це в іншій формі, теж з елементами національних символів, ти не можеш лажати. Не маєш жодного права. Бо там зовсім інша… «гра». І ставки інші. Ціна інша. Але ж то там… Де немає слова – не можу! Є лише – треба! Тому і сидять втомлені життям «аматори» на позиціях по пів року, а то і більше. Тому і примудряються якось не втратити цю позицію. Знищений війною будинок. Підвал. Подвірʼя тридцять на тридцять метрів. Тримають, бо це… Україна! У них немає чіткого регламенту. «Зараз побігаєте два відрізка по сорок пять хвилин, а потім відпочинок. Душ досхочу. Білий унітаз ще довше. М’яка біла постіль, смачна вечеря і так далі»… У них своя гра зі смертю. І не «два тайми», а місяцями. Щодня. Щогодини. Щосекунди. Чомусь вони не мають права схибити, а наші футбольні зірки мають… Немає чого робити збірній Україні на Чемпіонаті світу із такою грою, таким тренером, таким відношенням футболістів до форми із тризубом на серці…