Дивно… Війна йде… ммммм… зараз порахую (загинає пальці, щось бормоче собі під ніс)… одинадцять з половиною років. Начебто ж вже є час, аби цивільним врешті решт почати в дечому військовому розбиратись. Але ні! Ніхуа! То тут, то там можна почути заяви про те, що якщо той чи інший військовий не сидить безпосередньо в окопі, він кагбе і не військовий зовсім. Я спробую ще раз дещо пояснити. Так, безумовно, максимальний тягар лягає на плечі піхоти, яка тримає позиції. І з розвитком ударних дронів, з появою багатокілометрових так званих «кіл-зон», смертельний риск присутній не тільки на позиціях, а ще і під час ротації. Бо ударні дрони постійно висять в небі. І тижневе знаходження на позиціях перетворюється на багатотижневі. До першої сильної негоди. Але. Коли йде накат штурму (мотоцикли, багі, броня)… САМОТУЖКИ піхота не впорається! Будь яка! Нехай максимально розпіарена. Бехі підійдуть на дистанцію пострілу і почнуть гарматою розбирати позицію. А ось якщо спробу того штурму вчасно помітять крила (екіпажи яких…. О, Боже… не сидять на самісінькому нулі), то потім все це починають розбирати вогневі засоби. Наприклад починає працювати артилерія. Яка… НЕ ЗНАХОДИТЬСЯ на передовій. А відтягнута назад. І то й же самий 155 калібр може знаходитись за декілька кілометрів від передової. Ми дуже любимо бачити відео, як «Хаймарс» накриває групу під@рів, які збираються штурмувати наші позиції. Хтось дійсно вважає, що пускова та розрахунок «Хаймарсів» стоїть за ближчим від бліндажу кущем на так званому «нулі»? В той же час, під@рів починають гоняти по полю наші фпвшкі. І екіпажі також не сидять на передовій. Там взагалі працює інше правило, чим далі від передової (в розумних межах) знаходиться екіпаж, тим пізніш його знайдуть окупанти і почнуть полювання. Те ж саме стосується екіпажів «Мавіків» та інших дронів. А тепер питання вумникам та вумницям! Як довго проживе те саме відділення піхоти в посадці, без підтримки вищевказаних вогневих засобів? А є ще водії. Які НЕ СИДЯТЬ на передовій. Вони взагалі можуть знаходитись за двадцять км. Але в певний час, їм треба увімкнути режим «титанові яйця», і летіти на своєму пікапі назустріч невідомості….Про інше розповідати? Про важливість забезпечення підрозділів? Про важливість правильно планування виконання бойових завдань і цим точно не займається піхота. І якщо штаб накосячив, десь дав в штангу, може виявиться що евакопункт знаходиться трішки в іншому місці ніж треба було. Може розповісти про роботу ротного медика, (якому я завжди бажав МАКСИМАЛЬНОГО дуракавалянія), але якщо не дай Боже, він (вона) летять на допомогу. І вже від їх (разом із водієм) спритності, сміливості, фаху залежить життя людини. Я розумію, шо думати головою важко, але ж колись треба починати це робити….На фото чорні мішки. Хто, вірніше що в них, здогадаєтесь самі. Результат роботи ударних дронів. Які просто не далі окупантам підійти до наших позицій.