MISHA LEIK

ГОНГКОНГ, 2018 Передостання вдала акція в Китаї. Через тиждень я вже буду в тюрьмі. Але я не про це хочу розповісти.Зараз хочу згадати про мій перший приїзд в Гонконг 🇭🇰Їхавши туди я собі одразу поставив ціль зробити «справжнє» метро. Річ у тому що колись у Гонкогу місцева влада зробила зліяння городского підземного метро та залізницю приміського сполучення. Моделі поїздів між цими лініями відрізняється. І відповідно можливість малювати на них теж. Але менш із тим, дякуючи інформації яку мені надали Utah&Eter та Second, я знайшов більш менш можливе місце для здійснення задуманого. Спот на перший погляд виглядає як квиток в один кінець. Підземна кінцева станція, закритого типу, це коли на платформі встановлюється додаткові двері на всю довжину, щоб ніхто не впав, і в моєму випадку, не міг вилизти з тунелю. Купа камер та сенсорів. Та багатолюдний проспект навколо.Єдина можливість зробити малюнок, це пробратись в тонель між станціями, дочекатись поки поїзд буде заїжджати на станцію та забігти разом з ним щоб датчик руху подумав що ви одно ціле. І поки машиніст переходить в іншу кабіну, в тебе є 3-6 хв. Зараз це здається дуже мало, але коли ти там, ти бачиш расклад, і розумієш що якщо не зараз, то можливо вже ніколи сюди не повернешся, то навіть 3 хвилини цілком прийнятний варіант. Ривок. Біжу за трейном, і розумію що дистанція більше ніж я розраховув, і я с кожним разом все більше відстаю від трейна, а нам, як я казав вище, треба потрапити на станцію разом, щоб не спрацював датчик руху. Розуміючи що це вже не вийде зробити, зараз на бігу треба вирішувати бігти назад чи ризикнути та спробувати зробити навіть з зірваним сенсором. Як можно здогадатися, я обрав другий варіант. Добігаю до вже стоячого поїзда, бачу людей на платформі, вони бачать мене, але навідміну від мене, вони явно в шоці. В темноті та в дуже не зручному положенні між стіною та трейном роблю с двох рук шматок за команду. Навмання контур, блік. Аби яке фото. Та готовлюсь дерти звідти як надалі. Трейн стоїть довше ніж зазвичай. Чую кіпіш та суєту на платформі. Розумію що мене спалили. І доведеться знову вибігати одному під пильним наглядом камер відеоспостереження. Виписка. Ейфорія. Параноя. Та єдине бажання звалити звідти поки є можливість. Мій друг який відмовився так ризикувати, та спостерігав в цей час за ситуацією на станції, сказав що як тільки приїхав трейн, на платформі з явилась поліція та почала бігати з одного кінця в інший, з явними ознаками занепокоєння. А ще через хвилину на станції зʼявився різкий запах фарби. А малював я, до речі, OneTake’ом. Хто пробував знає як він явно не квітами пахне. Не дивлячись на те що поїзд екстрено був знятий з лінії, без людей та зупинок поїхав в депо, ми зняли трафік на відео. Моє задоволення не передати словами. 8000 км від дому, інша частина світу, китайці кругом і вот він, мій малюнок! Незабутьно! Чому я саме зараз вирішив з вами цім поділитись? Та через те що фото з той акції потрапили до мене тільки зараз. 7 років опісля. І нехай у вигляді статті на якомусь інформаційному сайті Гонконга. Судячи з усього ця подія викликала резонанс.Річ в тому що коли нас через тиждень схопили в іншому місті та посадили в місцеву тюрьму, поліція конфіскувала всі флешки з інформацією серед якої був матеріал з Гонконгу. І побачити його знову я навіть і мріяти не міг. Дякую Yares за приємний сюрприз 😮Сайт з новинами: https://www.hk01.com/社會新聞/208480/01獨家-港鐵保安水平成疑-一連兩日遭-神秘人-潛入車廠塗鴉