Як ми системно помиляємось, роблячи «як краще». Влітку я двічі була в   Бакоті. Мене манило  це неймовірне місце, де краєвиди кінематографічніБіла Скеля тримає на собі весь простір. Річка дружньо обходить скелю і це єднання створює той вібраційний фон, що насичує тишею , зупиняє думки, підіймає настрій. І поруч з цією красою — історія про вплив людини, а точніше системи, яка "хотіла як краще", чи просто декларували це. А хотіла головуватиЧерез створення Дністровського водосховища під водою опинилися 29 сіл. Люди  примусово залишили свої будинки, землю, могили своїх близьких, свою історію. Наразі вчені зійшлися  на думці, що марні були зусилля. Та напевно, люди  які будували "хотіли як краще." Дати електроенергію, розвиток. Все логічно. Що це за пастка така: робиш «як краще» виходить злам? Скільки рішень у власному житті ми приймаємо саме з цієї позиції:«Я хочу як краще». А потім раптом виявляється, що стало краще в одному місці — і гірше в іншому. Навіть стосовно одного твого життя-Яскраво видно в вихованні. Робиш «як краще» дитині- вона бунтує-Стаєш сильною - втрачаєш глибину відчуттів , емпатичность, легкість -Зберегаєш стосунки можливо ціною втрати перспективи реалізації, або й взагалі втратити себе в них. Розвиватися , працювати— але так втомитися, що вже не хочеться нічого. Ми часто бачимо одну частину свого життя. Однак життя — Велика цілісна  система. І в ній усе пов'язано. Саме тому іноді людина щиро не розуміє:«Я ж усе роблю правильно. Чому тоді не стає краще?»Можливо, справа не в тому, що ти робиш щось неправильно. Можливо, ти просто не бачиш усієї картини. І це зовсім інша історія. Ми з вами зустрінемось 22-23 вересня і поговоримо.https://dobromini2.send-pulse.com