Вітаю ✋ Є в мене реальна історія колеги. Жінки «прокачаної», свідомої, та все ж … Вона, назвемо іі А , багато років «бачила», що поруч із нею "не ті чоловіки". Одні були холодними. Тут легко, вона їх швиденько «терапевтувала», зчитувала і розходилась Інші — занадто турботливими. Це виснажувало, бо не було простору Треті зникали. Оці чіпляли сильно, Бо наше Его болить в невизначеності. Вона чудово бачила проблему . Вона «перепрошила себе» досить ретельно. І коли втомилась , помітила дивну річ. Коли поруч з'являвся чоловік, який був уважним, справді зацікавленим, вона швидко втрачала інтерес. Казала: "Немає хімії.", Вважала нудним. Потім зустрічала чергового складного партнера — і знову занурювалася в стосунки. Вона не шукала біль свідомо. Просто десь усередині любов уже давно асоціювалася не зі спокоєм, а з боротьбою. І поки це не стало видимим, життя повторювало той самий сюжет під різними іменами. Це парадокс- ми шукаємо Біль, бо він звичний ❗️

Іноді ми відмовляємося не від проблем. А від того хорошого, що здається незвичним.⚡️ Подивіться навколо, серед ваших знайомих є такі ❓

Про мою «А» знаю наступне. Зараз вона у стосунках, з мого погляду, досить теплих. Що буде далі , побачимо 🥰