Ростислав Шкіндер, канал

Недавно один венгерский писатель опубликовал книгу о СИ «Вы – мои Свидетели».Здесь приводится отрывок из разговора офицера тайной полиции Венгрии с 19-летней сестрой-пионеркой, который состоялся спустя несколько лет после Второй мировой войны, в 1948 году. Сестру забрали в полицейский участок, чтобы допросить о её проп. деятельности. В то время она проводила более 30 библейских изучений.Офицер: - Ты веришь в Бога?Матильда: - Да.О: - Ты любишь Бога?М: - И любила, и буду любить.О: - А любит ли тебя Бог?М: - Конечно.О: - Но если Бог так любит тебя, почему он позволил, чтобы мы привели тебя сюда?М: - Потому что мой Бог любит не только меня, но и Вас тоже. Поэтому Он даёт Вам возможность услышать эту весть.О: - Ты утверждаешь, что Бог знает всё. Тогда он знает, что нас это не интересует. Почему же Он всё-таки позволяет нам допрашивать тебя?М: - Иисус знал, что иудеи не будут его слушать. Несмотря на это он сказал:«Если бы я не пришёл и не говорил, то не имели бы греха; а теперь не имеют извинения во грехе своём» (Иоанна 15:22).О: - Что ты имеешь в виду?М: - Если вы не способны понять самого Иисуса, то мне к его словам добавить нечего.О: - А ты не боишься нас?М: - Чего мне бояться? Вы такие же люди, как и я. Если бы я была среди диких зверей, тогда боялась бы. Ваша обязанность бороться с преступниками. А я веду себя честно, так что у меня нет причин бояться вас.О: - Тебе не нужно бояться, если ты скажешь нам, кто приказал тебе проповедовать эту весть о царстве Бога и сколько тебе за это платят?М: - Мое служение – ответ на повеление Иисуса из Матфея 28:19, 20. И делаю я это бесплатно.О: - На что ты живёшь?М: - На те деньги, которые зарабатываю на заводе. Хотя их не много, но мне хватает.О: - Мы будем платить тебе намного больше, если ты будешь работать на нас.М: - У моего Господина был ученик, который предал его за 30 серебряных монет. Я уверена, вы слышали о нём. Знаете о ком я говорю?О: - Об Иуде?М: - Точно. Вы, вероятно, знаете, что он повесился, потому что чувствовал себя виновным. Я не хочу повторить его ошибку.К всеобщему удивлению, офицер вернул ей Библию и отпустил без дальнейших расспросов...

Сокровище мое! Какое счастье, что со мною – Ты,Мой лучший Друг, души моей отрада!В Тебе – мои желанья и мечты,И как прекрасно, что всегда Ты – рядом!Я знаю, что как только прикоснусь –Польётся чудное благословенье,И потечёт хвала Тебе из устОт этого с Тобой соединенья!Любовь Твоя святая снизойдёт,Росой небесной сердце наполняя,Душа в восторге славу воспоёт,Твоё святое Имя прославляя!И тот поток нельзя остановить,Он всю меня, как облаком, объемлет.И хочется прощать всех и любить,Словам Твоим чудесным тихо внемля.Сокровище моё! Кто на землеХоть каплю мог бы дать такого счастья?!Никто Тебя здесь не заменит мне,Как чудно, что в Тебе имею часть я!С Тобой не страшно в будущность шагать,Ты Сам ведёшь меня, Иисус, за руку,Тебе могу всецело доверять,Как лучшему Защитнику и Другу!Ты утешенье посылаешь мне,Сердечные залечиваешь раны,Даёшь покой среди скорбей и бедИ помогаешь исправлять изъяны.Ты мне Собою заменяешь всё,И жизнь наполнена великим смыслом,Как сладко мне присутствие Твоё,Душа моя Тебя лишь только ищет!Ты каждый миг влечёшь меня к Себе,С Тобой я забываю все невзгоды,Черпаю силы в жизненной борьбе,Твоей любви залить не могут воды!Она сильнее всех на свете сил!Как хочется, чтоб все её познали,Пришли к Тебе, сердца свои открыв,И на себе то счастье испытали!Вера Пасько

"Вага золота, що надходило Соломону щороку, була шістсот шістдесят шість талантів золотих, зверх того, що отримувалося від рознощиків товару і від торгівлі купців, і від усіх царів аравійських і від обласних начальників. І зробив цар Соломон двісті великих щитів з кованого золота, по шістсот сиклів пішло на кожен щит; і триста менших щитів з кованого золота, по три міни золота пішло на кожен щит; і поставив їх цар у домі з ливанського дерева. І зробив цар великий престіл зі слонової кості й обклав його чистим золотом; до престолу було шість сходинок; верх позаду престолу був круглий, і були з обох боків у місцях сидіння підлокітники, і два леви стояли біля підлокітників; і ще дванадцять левів стояли там на шести сходинках з обох боків. Подібного до цього не було в жодному царстві. І весь посуд для пиття у царя Соломона був золотий, і весь посуд в домі з ливанського дерева був з чистого золота; зі срібла нічого не було, тому що срібло в дні Соломона вважалося нічим; бо у царя був на морі фарсиський корабель з кораблем Хирамовим; один раз на три роки приходив фарсиський корабель, який привозив золото і срібло, і слонову кістку, і мавп, і павичів. Цар Соломон перевершував усіх царів землі багатством і мудрістю. І всі [царі] на землі хотіли бачити Соломона, щоб послухати мудрість його, яку Бог вклав у серце його. І вони підносили йому, кожен від себе, в дар: сосуди срібні і сосуди золоті, і одяг, і зброю, і пахощі, коней і мулів, щороку. І набрав Соломон колісниць і вершників; у нього було тисяча чотириста колісниць і дванадцять тисяч вершників; і розмістив він їх по колісничних містах і при царі в Єрусалимі. [І панував він над усіма морями від ріки до землі Филистимської і до меж Єгипту.] І зробив цар срібло в Єрусалимі рівноцінним із простими каменями, а кедри, через їх безліч, зробив рівноцінними із сикоморами, що ростуть на низинних місцях. ... І полюбив цар Соломон багато чужоземних жінок, крім дочки фараонової, моавитянок, аммонитянок, ідумеянок, сидонянок, хеттеянок, з тих народів, про які Господь сказав синам Ізраїлевим: «не входьте до них, і вони нехай не входять до вас, щоб вони не схилили серця вашого до своїх богів»; до них приліпився Соломон любов’ю. І було в нього сімсот дружин і триста наложниць; і розбестили дружини його серце його. В часи старости Соломона дружини його схилили серце його до інших богів, і серце його не було цілком віддане Господу Богу своєму, як серце Давида, батька його. І став Соломон служити Астарті, божеству сидонському, і Милхому, мерзоті аммонитській. І робив Соломон неугодне перед очима Господа і не цілком ішов за Господом, як Давид, батько його. Тоді побудував Соломон капище Хамосу, мерзоті моавитській, на горі, що перед Єрусалимом, і Молохові, мерзоті аммонитській. Так зробив він для всіх своїх чужоземних дружин, які кадили і приносили жертви своїм богам. І розгнівався Господь на Соломона за те, що він відхилив серце своє від Господа Бога Ізраїлевого, Який двічі являвся йому, і заповів йому, щоб він не тримався інших богів; але він не виконав того, що заповів йому Господь [Бог]. І сказав Господь Соломону: за те, що так у тебе робиться, і ти не зберіг завіту Мого й уставів Моїх, які Я заповів тобі, Я відторгну від тебе царство і віддам його рабові твоєму;" (3 Цар 10:14-27; 11:1-11)

Життя праведників - це рух 👣1. Авраам мав вийти із Уру і ходити по обітованій землі (Бут. 17:1). І він ходив… будував жертовники та кликав Боже Імʼя. Коли ж він зупинився в Єгипті, то це принесло проблеми, втрату Лота, ганьбу на Сару, появу в домі Агар та поразку для всього Єгипту. 2. Яків біг, втікав, ходив, боровся з людьми та Богом аж поки не прийшов і не зупинився в Сихемі де навіть купив собі шматок землі. Яків зупинився і… отримав зґвалтовану дочку Діну та вирізане місто власними синами. І потім лише пішов далі 3. Давид бігав за левами пасучи овець, а згодом роками втікав від переслідувань Саула, пізніше перемагав нації у війнах, знищуючи ворогів. Але коли Давид лише раз зупинився у домі і не пішов на війну…появились Вірсавія та моральна катастрофа усього життя… Апостол Павло казав «я біжу до цілі», а в кінці життя він скаже: «я свій біг закінчив». Він не сидів на місці, не жалів себе, не згадував, не тішився минулим - він біг. До самого кінця. Англійці кажуть, «мій дім - моя фортеця», проте для віруючої людини, її дім - це її намет. Поки у Лота дім, у Авраама - лише намет… ⛺️ Життя віри - це подорож до вічності. Це рух та біг але не фортеця де можна сидіти. Біжи.🏃 Зупинкою будуть лише небесах. #думкаДня

Говорят, что Джордж Мюллер прочитал Библию более 200 раз, 50 из которых стоя на коленях. Перед смертью, когда репортер спросил, чем он хотел бы заниматься снова, он ответил: «Я должен больше читать Библию, потому что я слишком мало знаю о превосходстве Христа. Мюллер основал несколько приютов и заботился о более чем 10 000 сирот, основываясь на Божьем обещании в Псалме 68: 5: « Бог - отец сирот ».Его последователи рассказывают о нем интересные истории. Среди них один из случаев, когда Мюллер молился в своей комнате, и его слава уже была замечательной, - и в это время королева Англии пришла к нему домой. Его домработница постучала в дверь комнаты и сказала: «Мистер Мюллер , королева находится в комнате и хочет с вами поговорить". На что он ответил: "Скажи королеве, что я не могу прийти, потому что я говорю с Царем царей и не могу помочь ей».В другой раз его приют оказался без еды для более чем 1000 сирот, которые жили там в то время. Когда отчаяние охватило всех служащих, Мюллер сказал: «Я ничего не прошу у человека, мой завет с Богом». Итак, он вошел в свою комнату и помолился: «Отец сирот, нам не хватает хлеба. Во имя Иисуса, аминь". Через некоторое время к дверям приюта подъехало несколько тележек с хлебом, и начальник, который ими руководил, сказал:« Господин Мюллер, мы пошли доставить этот хлеб королевской семье в замке, и они сказали, что хлеба очень зажереные. Поэтому, чтобы их не выбрасывать, мы решили сделать пожертвование в детский дом ». Мюллер сказал: «Дело не в хлебе, а в Боге, который ответил на нашу молитву и смилостивился над нами».Мюллер был великим евангелистом, имел завидное общение со Христом и часто демонстрировал силу молитвы с верой. У Мюллера была записная книжка, в которой он записал более 50 000 молитв, на которые Бог ответил. Давайте помнить, что когда мы живем в зависимости от Бога, Он Сам создает для нас благоприятные обстоятельства.

Приймав у небі Бог людину,Що мала скарби на землі:Будинок, бізнес і машинуТа й гроші добрі немалі.Прийшов до Бога гоноровий,Трясе багатим гаманцем:«Я, Боже, рай купить готовий!» — Із перекошеним лицем.— Я куплю Ангелів у небі,Щоби співали лиш меніТа, що захочу, по потребіВсе приносили із землі.Я куплю сонце, вітер, зорі…Для мене не існує меж.Степи, ліси, велике море…І соловейків куплю теж.І перепродам потім людям,За гроші буду видавать.Схилився Бог в тяжкій зажуріІ став рахунки виставлять:— За тих дітей, що обікрав ти,Без ліків забирав життя,І ти програв ганебно в карти,А помирало десь дитя…За тих, кого дурив ти підлоІ обдурив, як тільки міг,Що за лайно те паперовеТобі вклонялися до ніг;За хлопців, що тримають небо,Без рук, без ніг і без життя,Кому підтримки було треба,Бо ж рятували майбуття.За всіх, що скривдив ти до болю,Порахував на папірцях –Я розберуся тут з тобою.Хай замордує тебе страх.Купити небо! Ти, людино,Нікчемний блазень і безумний,Ти в вічнім пеклі в мене згинешІ з дідьком станеш ти у стрій.Розсердив Бога — ох, нікчема,Трусився, бідний, як той кіт.Вже зрозумів, що тут не в темі,І почалапав у свій світ.А Бог пішов до свого раю.Там хлопець із війни прийшов,Медалі важко протираєІ просить в Господа любов.Щоб обгорнув любов’ю маму,Що сиротою залишив,Не полагодив стару брамуІ вишню він не посадив,Не одягнув сорочку чисту…Він просить в небі каяття.І не зберіг, хоч він старався,Від Бога даного життя.І Господь плакав: – Світе милий,Хіба такого Я чекав?!Що ж ви, жорстокі, наробили?..І міцно воїна обняв.Мораль одна: опам’ятайтесь,Ніщо не вічне на землі.І хлопців, люди, поважайте,Що там вмирають на війні. - автор Світлана Дубницька___"Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною. Бо хто хоче душу [13] свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його." - (Біблія, Євангеліє від Матвія 16:24-27)

Всі сильні також дуже часто плачуть…Проте ніхто не бачить їхніх сліз.Бо їм цих сліз ніколи не пробачатьЛиш тільки слово кинуть як батіг.Ніхто не бачить коли сильні плачуть…Вони свій біль ховають від людей.Не всі заплаканими зможуть їх побачить,Тому ,що плачуть в глибині ночей.Кусають губи мало не до крові,Щоб не почув ніхто бодай що хлип.Бо сильні люди звикли вже до болю,І вони знають : Все переболить.Не день пройде, не два, і не неділя,Порою місяць, а порою й два,Щоб рана та що сильно так кровилаХоч трішки дала спокій й зажила.Всі сильні люди часто так страждають.Їм відпочинку від страждань нема.Тому вони так легко помічаютьВсіх тих у кого на душі зима.Вони здаються сильними на зовні,Але в душі німий таїться крик.Вони тримають у своїй долоніВсю свою силу і мовчать про біль.Це всім здається, що вони не зламні.Але вони неначе той Ахілл,Від всіх те місце ніби заховали,Щоб їх ніхто туди не поразив.Лише найближчі, які добре знаютьПринести можуть надпекучий біль.Бо від своїх нічого не ховаєш,Тай що сховати можна від своїх?І не чекаєш зовсім ти удару,Та вразу дар від того прилетитьКому ти навіть душу відкриваєш…Лише хвилина й ніж уже сидить…І закусивши губи у безсиллі,Ти вставши далі по житті ідеш.Та не один а разом і сумнівиЗ собою у дорогу ти береш.Не плач мій друже. А іди сміливоІ знай , що скоро буде вже кінець.Усім твоїм стражданням, що без міриТобі в житті хтось щедро подає.Всміхнись мій друг, і ти тоді побачишЩо поруч ті, хто тільки лиш любив,Й поллються сльози струменем гарячимІ буде все як ти того хотів.Не знемагай, ще зовсім не багато,І радість з неба буде у душі.І пам’ятай, що сильні також плачуть,Та плачуть не на людях а в тиші.Тому сьогодні прихили колінаЙ закривши двері Богу все скажи.Благословенна Господом людино.Не знемагай. Кріпися та іди.