Стало відомо, що в нинішніх ЗСУ не дуже популярні наземні роботизовані комплекси. Мовляв, відсутність стандартизації, технічна недосконалість багатьох моделей, погане управління, особливо на великих відстанях, відсутність загальної тактики їхнього застосування, необхідність виділяти людей, яких і так не вистачає, для опанування цієї техніки тощо.Насправді все це закономірно. Наразі на полях битв в Україні формується картинка майбутньої війни. Наприклад, БПЛА-камікадзе в повітрі стали одним з ключових факторів успіхів і невдач на фронті військ тої чи іншої сторони. Втім у 2022-2023 роках ніхто і близько не уявляв, що так буде.НРК так само – це майбутнє військової справи, але прямо зараз важко визначити, яких саме форм вони набудуть з часом і де себе найбільше проявлять – в логістиці, евакуації чи в знищенні ворога. Важливо розуміти, що як все нове і незвичне, особливо для такого забюрократизованого організму, яким є будь-яка армія, народжуються наші НРК «в муках». Проходить через спротив, нерозуміння і небажання. Проте процес їхнього розвитку вже не зупинити, якби хто не намагався це загальмувати.