Вчора стало відомо про слова Трампа Зеленському, що «Україна має перейти в наступ, щоб змінити перебіг війни». Що варто зазначити з цього приводу.Трампа можна зрозуміти. На результати цього наступу йому байдуже, бо в будь-якому випадку він буде в плюсі. Якщо наступ буде успішний, то Трамп подасть це суто як свою заслугу (щось на кшталт: «завдяки моєму втручанню і дивовижній американській допомозі український наступ досяг видатних успіхів»), і буде тиснути на Путіна щодо швидшого закінчення війни. А якщо невдалий, то буде апелювати цим щодо скорочення допомоги, мовляв, «який сенс їм далі допомагати, вони все одно ні на що нездатні», і тиснути на Зеленського щодо заключення миру, читай капітуляції.Для нас же ситуація відверто складна. Всім очевидно, що війну з таким ворогом, як Росія, суцільним перебуванням в обороні не виграти. Ще і в такій обороні, яка повільно, але постійно потроху відкочується. Тому наступ є очевидним рішенням щодо розгрому російських військ, іншого сценарію просто немає.Утім, «є нюанс». Наступати прийдеться на глибокоешелоновану оборону противника, який кількісно і технологічно домінує в повітрі, має більше солдатів і боєприпасів. Тому для такого наступу потрібна ретельна підготовка і ресурси. Поповнення виділених для цього бригад (як ті, які йдуть прямо в наступ, так і ті, які будуть в резерві) вишколеним особовим складом, яке пройшло відповідні злагодження на всіх рівнях, від відділення до батальйону. Повноцінне забезпечення озброєнням, боєприпасами, засобами зв’язку і радіоелектронної боротьби. І головне, основою успіху має бути сучасне управління та організація всіх процесів, планування, зв'язок і, як наслідок, координація дій військ. Без всього цього навіть немає сенсу щось розпочинати, бо тоді наступ буде йти за сценарієм літнього контрнаступу 2023 року, з відповідними результатами. Які, враховуючи нинішню конфігурацію війни, будуть катастрофічними.І головне. Курська операція показала, що ЗСУ можуть непогано наступати, але втримати захоплене в тривалих подальших боях, в умовах відсутності якоїсь дієвої стратегії, і кількісного домінування противника, неспроможні. В такій війні як наша, наступ має бути вирішальним козирем, успіх якого створить нам позицію сили, і змусить ворога піти на перемовини. Ну або закладе підвалини для краху фронту російської армії і, як наслідок, путінського режиму. Бо просто йти в наступ заради наступу немає сенсу. Навіть якщо він і буде успішним в плані звільнення кількох десятків кілометрів території, але не надасть нам рішучих переваг, і не сформує умов, то толку від того буде не багато. Бо через кілька місяців противник поступово забере назад все відвойоване.