Вісім років я просуваю себе як психолог. Вісім років — то опускаю руки, то пробую щось нове. За цей час було десятки спроб співпраці з різними маркетологами, невдалі рекламні кампанії та кілька дуже дивних колаборацій.Але сьогодні в мене вже є понад 20 тисяч читачів у соцмережах, стабільна практика із середнім чеком 2000 грн та власна спільнота розвитку та психологічної підтримки. І я відчуваю, що настав час ділитися досвідом. • Що насправді “під капотом” особистого бренду? • Що дратує, викликає опір і виснажує у просуванні психолога? • Як побудувати стабільну практику й не вигоріти, «танцюючи перед телефоном»?Про це я багато дискутувала зі своєю подругою-маркетологинею — і ми записали два класні подкасти. Їх можна знайти на YouTubе.А якщо вас справді цікавить просування в соцмережах, і ви хочете знайти свій шлях у Digital-просторі та своє місце серед інших експертів, я запрошую вас на безкоштовний вебінар із просування для фахівців допомагаючих професій.‼️Напишіть мені в особисті повідомлення або у instagram, і я надішлю вам посилання в закритий Telegram.
Зрілість сексуальних стосунків: погляд психоаналізу. "Загальну схему сексуальної зрілості можна побудувати вздовж направляючих ліній, що дозволять нам включити в оцінку більш пізнього розвитку елементи ранніх об'єктних стосунків.1. Найраніший рівень дозрівання пов'язаний із сексуальним інтересом, що зароджується як інтерес до власного тіла, що переживається в первинних стосунках з матір'ю. Інша людина використовується лише для забезпечення мастурбації, і цінність мають лише відносини з внутрішніми об'єктами, злитими з Self. Власне задоволення є єдиним мірилом успішності, як це спочатку було в мастурбації та у стосунках з «хорошою матір'ю», яка спочатку хоче дуже мало для себе. Суб'єкт хоче, щоб об'єкт залишався злитим з ним, щоб уникнути ризику втрати та відокремленості. Відхилення виникають, якщо цей рівень стає найвищою точкою задоволення від взаємодії, якої вдалося досягти індивіду. Він також є нормальною складовою більш зрілих сексуальних відносин.2. Для другого рівня характерний сексуальний інтерес, походження якого пов'язане з інтересом до матері як до об'єкта сепарації. У цьому випадку метою сексуальної активності є близькість, але спочатку це близькість, спрямована на те, щоб отримати від об'єкта віддзеркалююче почуття безпеки, надійності та благополуччя, незважаючи на сепарацію від нього. Взаємне сексуальне задоволення не стає головною метою - воно лише захищає прив'язаність до матері, яка є надійною і приносить задоволення. Цей рівень також є нормальним компонентом більш високоорганізованої взаємодії, його можна вважати «незрілим» тільки в тому випадку, якщо це найвище досягнення, доступне індивіду або парі.3. Тільки коли індивід досягає третього рівня, на якому сексуальний інтерес пов'язаний з едипальними стосунками, співпраця і взаємне сексуальне задоволення виявляються серед його основних цілей, хоча при цьому має залишатися місце для задоволення, яке включає у гнучкий обмін між партнерами більш ранні форми взаємодії. Тільки на цьому рівні повною мірою виявляється той різновид сексуальної гри, яка асоціюється з «генітальною сексуальністю» і поєднує догенітальну ніжність і тілесну генітальність.4. До цього моменту пара має основу для подальших спільних досягнень, що походять з успішного латентного і підліткового розвитку, - сублімації енергії в дітях, роботі і творчих продуктах близькості, співпраці та впевненості у своїх силах.У напрямку сексуальної зрілості Почасти це означає те ж, що сказав Джон Боулбі: розвиток впевненості у своїх силах і повноцінної дорослої продуктивності ґрунтується на безпечній прив'язаності і здатності бути автономним, що з неї витікає. У дорослому житті сексуальність потенціально здатна оживляти зв'язок між внутрішніми фігурами з нашого минулого і нашею сім'єю, збираючи воєдино купу аспектів фізичного і емоційного розвитку, і привносячи в наше теперішнє проблеми і втіху з минулих стосунків. У цьому процесі секс формує тілесний зв'язок. Він діє на несвідомому рівні, укріплюючи люблячу прив'язаність до первинних об'єктів, незважаючи на численні життєві проблеми, що постійно їй загрожують".(з книги Девіда Е. Шарфа "Сексуальні стосунки. Секс і сім’я з точки зору теорії об’єктних стосунків")
Як я обираю колег-психотерапевтів, яких рекомендую: 7 чітких критеріїв Я рідко даю рекомендації колегам. Не тому, що не поважаю чи не довіряю — а тому, що для мене хороший терапевт — це не набір сертифікатів і не перелік шкіл, у яких він навчався. Це щось значно тонше. Це про глибину особистості, про внутрішню роботу, яку він робить щодня — з собою і в контакті з клієнтом.Я говоритиму не про освіту, не про членство в асоціаціях і не про кількість годин супервізії — це має бути за замовчуванням. Я говоритиму про ті риси, які не можна купити, здати екзамен чи красиво оформити в резюме.Для мене психотерапевт, який справді відбувся:1. уміє сумніватися й не вважає себе носієм істини;2. визнає свої помилки — не тільки в теорії, а прямо у стосунках з клієнтом, і знає, як виправити їх не через захист, а через щирість;3. витримує той непростий момент, коли клієнт не хоче змінюватися — і не поспішає рятувати, переконувати чи «робити краще»;4. знає, як його власні особистісні особливості — включно з тіньовими сторонами — впливають на процес терапії, і не ховається від цього знання;5. живе з тонкою тривогою, що він міг би бути кращим, уважнішим, глибшим — і ця тривога не паралізує, а тримає його в контакті з професійною скромністю;6. не працює з усіма підряд, бо знає свої межі, жанр і стиль;7. вміє бути людиною, а не роллю — і саме тому в кімнаті з ним можна дихати.Такий терапевт — це не ідеал. Це людина, яка вчиться постійно, сумнівається чесно, визнає свою обмеженість, і при цьому залишається уважною присутністю.І саме таких я можу — з повагою — рекомендувати.І мені хочеться вірити, що і я, і вся команда Psyland відповідаємо цим критеріям.Якщо вам близька моя позиція — запрошую на до мене терапію або із задоволенням порекомендую когось зі спеціалістів моєї команди.
Фокус важливіший за дію. Чому?Вам знайоме відчуття, коли ви щось робите, біжите до мети, вкладаєтесь, а результат… десь нижче очікувань? Можливо, справа не в дії, а у фокусі. І зараз я поясню це - на стику фізики, психології та енергії.Ейнштейн говорив: E=mc². Тобто енергія - це маса, помножена на швидкість світла у квадраті. Іншими словами: вага об’єкта та його швидкість створюють енергію. Але що керує цим напрямком руху? У фізиці - вектор. А в психології - фокус уваги.Ньютон довів, що тіло під дією кількох сил рухається відповідно до геометричної суми всіх цих сил. Якщо це перевести в нашу внутрішню систему - наші дії завжди результат не лише бажання, а й травм, сумнівів, автоматизмів. Тобто, навіть якщо ви хочете вгору, але несете у собі невидиму силу зсередини вниз, - вектор сумарного руху буде десь посередині. Не туди, куди ви прагнули.Третій закон Ньютона: кожній дії завжди протистоїть рівна й протилежна сила. А тепер уявіть: ви хочете нове - але всередині є опір змінам. Ви прагнете прориву - але не дали собі безпеку, аби його витримати. Виходить, чим більше зусиль, тим більший тиск у відповідь - якщо фокус не піднятий вище точки цілі.Саме тут вступає теорія парадоксальних змін Арнольда Бейссера. Вона стверджує: зміна відбувається не тоді, коли ми намагаємось стати кимось іншим, а коли повністю стаємо собою. Приймаючи свою масу, швидкість, опір - ми починаємо взаємодіяти зі світом чесно. І лише з цього місця може народитися справжній рух, без внутрішньої війни.І ще глибше - теорія полярності. Якщо ми хочемо світла, але тікаємо від темряви - ми залишаємося в боротьбі. Але якщо обійняти обидва полюси - ціль і страх, дію і тишу, злість і ніжність - ми стаємо повними. І наш фокус уже не розірваний. Він спрямований, ясний, сильний.Автор: психологиня Анастасія Матюшевська
Чи може ШІ залишити психологів без роботи?Спойлер: деяких — може.Але давайте розбиратися, яких саме. І, звісно, мені цікава ваша думка!Нещодавно я розважалася з GPT-чатом, описуючи йому запит моєї клієнтки та стисло її історію. І, на моє здивування, він видав досить точну діагностику та адекватні рекомендації.Тому я впевнена, що вже зараз ШІ: 1. може бути порадником, який допомагає структурувати думки, пропонує техніки самодопомоги або подає будь-яку психологічну теорію у зручній для вас формі; 2. здатен допомогти розпізнати емоційні закономірності, дати поради щодо самоаналізу, а також описати вашу особистість відповідно до різних психологічних моделей.Особливо цікаві відкриття я зробила, коли пропонувала GPT-чатові виступати фахівцем різних напрямків та методів діагностики.Наприклад: • “Ти психолог-юнгіанець. Проаналізуй цю історію через призму архетипів, тіньової сторони …” • “Ти сучасний психоаналітик. Оціни мою історію з точки зору психоаналітичної діагностики особистості”Загалом, вигадувати промти можна довго — і виходить дуже цікаво та інформативно.А ще ШІ може заспокоювати, іноді навіть приголомшливо. Особливо платна версія Claude — її відповіді сповнені емпатії, самовіддачі та майже нелюдського терпіння й прийняття. Спробуйте якось поспілкуватися. Вражає.Звісно, це бездушна машина. Але, якщо говорити саме про функцію словесної підтримки, вона справляється, давайте чесно, набагато краще, ніж більшість людей.Чому ШІ ніколи не зможе повністю замінити живого психотерапевта? 1. ШІ не відчуває емоцій, тому ніколи не зможе проживати їх разом із клієнтом. 2. ШІ не має інтуїції та емпатії, тому не здатен створити відчуття справжньої емоційної присутності. 3. ШІ не може вести терапевтичний процес. Він не має чутливості та не здатен адаптувати теоретичні знання під ситуацію “тут і зараз”, а також вибудовувати план глибоких особистісних змін, як це робить спеціаліст у живій взаємодії. 4. ШІ — не особистість, у нього немає підсвідомості, він не формує особистий контакт. А стосунки з терапевтом — це жива взаємодія, яка має цілющий ефект. 5. ШІ не має тіла, а отже, біологічні чинники, які впливають на психічне сприйняття (запах, енергетика, дотики тощо), з ним неможливо відчути. Взагалі неможлива невербальна комунікація. Висновки⬇️Чи може ШІ бути психологом?Частково — так. Вже зараз багато людей у соцмережах пишуть, що знайшли в ньому те, чого не змогли отримати у взаємодії з живою людиною.Але ШІ може обслуговувати лише запити, говорячи професійною мовою, пов’язані із середовищним та функціональним перенесенням.Тобто він здатен: • влучно вгадувати побажання користувача, враховуючи контекст взаємодії (бути середовищем); • виконувати запропоновану дію, якщо користувач уміє правильно формулювати промти (відгукуватися як «функція»).Але реальною основою розвитку особистості може стати тільки справжній глибокий емоційний контакт між “Я” і “Ти”. Тут без живого терапевта не обійтися. Це і є те саме суб’єктне перенесення у терапії (діалогічні відносини за Бубером).Тому якщо ваша компетенція обмежується лише діагностикою або рекомендаційними консультаціями, вам доведеться або інтегрувати ШІ у свою роботу як помічника, або змінювати професію в найближчі 5 років.Але якщо ви працюєте дійсно терапевтично та глибоко — відчуваєте клієнта на межі контакту, адекватно реагуєте на перенесення, знаєте себе та вмієте будувати автентичний діалог — у вас завжди буде черга.P.S. Текст перевірений ШІКартинку зробила теж з ШІ
Цілі на 2025, які я НЕ писалаОстанні три роки я перестала писати списки цілей. Війна навчила... Натомість я визначаю пріоритети та бачення шляху. Так простіше зберігати фокус на важливому й не розчаровуватися, коли зовнішні обставини руйнують плани. Для мене став головним — шлях. А результат стає побічним ефектом цього шляху.Тож ось пріоритети мого 2025 року:1. Сім’яСім’я для мене зараз — найголовніший пріоритет. Я розумію, що у перші роки життя моя присутність дуже важлива для сина, а також для нашої пари з чоловіком. Тому я свідомо обираю поставити інші напрямки свого розвитку на другий план. Іноді це вибір дається складно, бо материнство є викликом – це шлях тотальної самовіддачі. Й іноді дуже складно не завалитися в жертву обставин)))Можливо, варто написати окремий допис про те, як обирати між “хочу” і “маю”, і як я знахожу свою золоту середину між задоволенням від материнства та виснаженням. Напишіть, якщо вам це цікаво буде почитати. 2. Здоров’я та відновленняЯ живу у війні, перебуваю в декреті та паралельно працюю психотерапевтом. Навантаження на мою психіку колосальне❗️Щоб не просто “триматися на плаву”, а й відчувати радість від життя, мені потрібно систематично дбати про себе.Сон, спорт, якісне розслаблення, здорове харчування, хобі — це не просто приємні речі, а необхідність. Це основа, на якій тримається моє благополуччя. І я розумію, що все це потребує часу та зусиль.3. Психотерапевтична практикаКонсультації з клієнтами для мене — це більше, ніж просто робота. Це джерело цікавості, натхнення, задоволення й нетривіальних викликів.Але зараз у мене обмежений час для цього напряму. Я ще можу взяти максимум 2 нових клієнтів. Також я планую запустити новий сезон терапевтичних груп і тематичних воркшопів (ну якщо залишаться ресурси після роботи з індивідуальними клієнтами🤭)Усе інше — розвиток блогу, навчання, естетичні задоволення, подорожі, нові бізнес-проєкти — я відкладаю. Якщо з’явиться можливість і ресурси, буду робити це за нагоди.«Я свідомо виставляю пріоритети й приймаю обмеженість своїх ресурсів. Це дозволяє мені жити якісно й щасливо» – це я постійно парирую своєму внутрішньому досягатору, який бентежиться, бачачи численні історії успішного успіху довколо 😂 Насправді, знаєте, ця схема працює. Я давно не стикалася з вигорянням, серйозними хворобами чи глибокими особистими кризами. Й рівень щастя у своєму житті я можу оцінити десь на 75%Розкажіть, а що працює для вас? Чи задоволені ви своїми виборами та шляхом?
Ефект “занурених витрат” (або “sunk cost fallacy”) Це психологічне й економічне явище, яке виникає, коли люди продовжують інвестувати у щось, навіть якщо це вже не приносить вигоди, лише тому, що вони раніше витратили на це час, гроші чи зусилля. Іншими словами, замість того, щоб прийняти раціональне рішення, виходячи з теперішньої ситуації, люди керуються минулими витратами, які вже неможливо повернути.Це явище яскраво ілюструє, як психологія впливає на економічну поведінку. Ефект “занурених витрат” впливає на те, як ми приймаємо повсякденні рішення — наприклад, продовжуємо читати книгу, яка не подобається, бо вже витратили час на кілька розділів, або відвідуємо заняття, яке не цікавить, тому що заплатили за абонемент.Ця ідея була розроблена в рамках економічної поведінкової теорії, яка вивчала ірраціональні економічні рішення людей. Вагомий внесок у дослідження подібних економічних явищ зробили Річард Талер та Деніел Канеман, які отримали Нобелівську премію за свою роботу у сфері поведінкової економіки.
«Це ок у 3 роки, але не ок у 30»За теорією психосоціального розвитку Еріка Еріксона, етап розвитку в районі 3 років відповідає стадії «ініціатива проти почуття провини». У цей період дитина починає проявляти активність, бажання досліджувати світ, самостійно ухвалювати рішення та вчитися відповідальності. Якщо криза цього етапу не вирішується позитивно, це може проявлятися в поведінці дорослої людини у вигляді:(дублюю у каруселі ще раз ці сценарії поведінки)1️⃣Занижена самооцінка: Людина може відчувати постійне почуття провини або невпевненість у власних діях та ініціативах. Саме занижена самооцінка приводить до полярних реакції у контакті: замкнення в собі або навпаки дитяча істерика, щоб тебе почули. 2️⃣Тривожність та невпевненість: Людина може відчувати надмірне хвилювання, залишаючись на одинці. Або вимагати присутності/поради іншого перед будь-якими діями, навіть якщо вони незначні. 3️⃣Залежність від авторитетів: Така особистість може шукати постійне схвалення або керівництва з боку інших, особливо тих, кого вона вважає авторитетними фігурами.4️⃣Пасивність - безвідповідальність: Відсутність ініціативи, схильність до уникання викликів і можливостей для розвитку. Або полярний сценарій при гіперактивності - бездумні дії без усвідомлення наслідків. ⁉️«Як це виправити?» - питали ви. Тут розумні книжки або коригувальні тренінги не допоможуть. Вам треба закрити незавершені гештальти 3-х річного віку у відносинах з дорослим, що приймає У житті несвідомо їм іноді може виступати ваш партнер, або один з ваших батьків, але у перспективі це може погіршити ваші відносини. Тому я вважаю, що опрацювання такої проблематики, буде найбільш відповідно та екологічно виглядати на сесіях з терапевтом. ▶️🆗Саме терапія може допомогти вам мінімізувати почуттям провини, навчитися брати відповідальність за свої дії й розвинути впевненість у власних рішеннях.
ОПІР КЛІЄНТАКлієнтка чинила опір, як могла…Знаєте, ось цю гру – «Так, але ні…»«Так, але в мене не буде часу…»«Так, але він так не схоче…»«Так, але вона мене не почує…»Які б варіанти виходу ми не обговорювали, є все одно якесь «але»…Зазвичай я заходжу на три кола доводів, потім відступаю і пропоную розглянути клієнту сам сценарій опору. Для себе я виділила їх п'ять.1. Опір змісту — клієнт чинить опір обговоренню певних тем або подій. Це може бути пов'язано з болючими переживаннями, які клієнт не хоче згадувати або обговорювати.2. Опір процесу — клієнт протистоїть самому процесу терапії. Це може виявлятися в спробах уникати зустрічей, змінювати тему, запізнюватись або взагалі не приходити.3. Опір перенесення — клієнт неусвідомлено переносить на терапевта свої емоції та почуття, які були спрямовані на інших людей (наприклад, батьків або партнерів).4. Опір вторинної вигоди — клієнт чинить опір, оскільки має певну вигоду від свого стану. Наприклад, хвороба або психологічна проблема може дозволяти уникати відповідальності або отримувати більше уваги від інших.5. Ідеологічний опір — клієнт не згоден з якимись аспектами терапії, ставить під сумнів цінність або ефективність психологічної допомоги, або не довіряє терапевту.Ці типи протидії, з одного боку, перешкоджають ефективності терапії, але водночас вони надають терапевту важливу інформацію про внутрішній світ клієнта. Опір – це завжди про тривогу клієнта та неможливість побачити іншого способу проживати те що зараз з ним відбувається. І вихід завжди в тому, щоб знижувати рівень тривоги клієнта до прийнятного, щоб його психіка знайшла інші механізми подолання проблеми. І терапевт має бути терплячим та підтримувальний. Тому процес психотерапії - це завжди тонка чуттєва взаємодія, де важливо все. Майстерність терапевта відточується роками та залежить від багатьох факторів. Цьому неможливо навчитися з книжок, це завжди тільки практика, глибинний самоаналіз, постійний супровід супервізії та здатність нести відповідальність за свої помилки…
Запрошуємо всіх охочих до нашої тематичної онлайн-групи!Запрошуємо сміливих жінок, які:- Прагнуть розвитку та досягнення баланса між професійним та особистим - Бажают опинитися у підтримуючій атмосфері однодумок - Хочут здобути ресурси та інструменти для самореалізації🗓 10 зустрічей що середи з 9:00 до 12:00, починаючи з 4 вересня. ⠀💰Вартість участі: 1000грн за зустріч.💻 Кількість учасників – 10 осіб.⠀Ведучі:⠀▪️Олена Ландер – клінічна психологиня, гештальт-терапевтка, арт-терапевтка, консультантка із позитивної психотерапії та психосоматики. Активно працює з темами: впевненість у собі та самореалізація та гроші, чоловічо-жіночі стосунки та сексуальність, обсесивно-компульсивні та тривожно-депресивні розлади.⠀▪️ Олена Журавель – психологиня, гештальт-терапевтка, спеціалізація у темі «Робота з травмою у гештальт-підході» Працює з темами: зменшення токсичних вини та сорому, сепарація у дитячо-батьківських відносинах, вибудовування особистісних кордонів, робота з пригніченою агресивністю.⠀
TGLIST.COM.UA
