КДКП виходила з того (і з її висновками погодилася ВРП), що дії прокурора, які полягали в отриманні від сторонніх осіб речей, що мають ознаки подарунків, переміщенні таких речей як у приміщення, так і з приміщення Офісу Генерального прокурора (під час відзначення Дня працівників прокуратури), обґрунтовано створили в суспільстві негативне уявлення про наявність корупційної складової у діяльності органів прокуратури, що завдало істотної шкоди авторитету прокуратури та викликало значний негативний суспільний резонанс.        Не погоджуючись з обґрунтованістю притягшнення позивача до дисциплінарної відповідальності, ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/137414099  від 03.06.2026 зазначила, що використання у професійній діяльності або повсякденному житті пакета, який за зовнішніми ознаками нагадує або є подарунковим, саме по собі не може свідчити про наявність у такому діянні ознак грубого порушення правил професійної етики.      Обов`язковим елементом кваліфікації діяння як дисциплінарного проступку є встановлення суб`єктивного ставлення особи до своєї поведінки та її наслідків. З`ясування того, чи усвідомлював прокурор неправомірність або неприйнятність своєї поведінки, чи діяв він свідомо та умисно або, навпаки, допустив порушення через збіг обставин чи необережність, має суттєве значення для встановлення ступеня тяжкості дисциплінарного проступку.    Водночас в оскаржуваному рішенні ВРП (як і в рішенні КДКП) відсутні мотиви, з огляду на які дисциплінарний орган дійшов висновку, що вчинене діяння (висловлення прохання прокурору про отримання для нього пакета від слідчого поліції) є саме грубим порушенням правил професійної етики.    Наведення змістовного обґрунтування того, чому саме розглядуване діяння слід кваліфікувати як грубе, є необхідним запобіжником довільного тлумачення цього оціночного поняття та гарантією права особи на справедливе дисциплінарне провадження.      Ще у постанові від 08.10.2019 у справі № 9901/855/18 ВПВС виснувала, що, обираючи стандарт доказування, який має використовуватися в дисциплінарних провадженнях, і беручи до уваги публічно-правову природу дисциплінарної відповідальності, слід віддати перевагу стандарту «поза розумним сумнівом» перед стандартом «баланс ймовірностей». Він означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними. Підґрунтям стандарту «поза розумним сумнівом» є фундаментальна цінність суспільства - гірше осудити невинного, ніж дозволити винному уникнути покарання; відповідно суспільство, яке цінує добре ім`я і свободу кожного, не повинно засуджувати людину, коли є розумні сумніви в її винуватості.