ВРП виходила з того, що посилання судді на те, що зерно кукурудзи може мати значення речового доказу у кримінальному провадженні, не є достатнім обґрунтуванням необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт. Ухвала також не містить посилання на будь-які матеріали або документи, на підставі яких суддя ухвалив таке рішення. Тому ВРП вважала наявним у діях судді при постановленні ухвали склад дисциплінарного проступку, передбаченого п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VIII. ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/128876522 від 26.06.2025 у справі № 990SCGC/28/24 зазначила, що обґрунтованість ухвали слідчого судді про арешт тимчасово вилученого майна повинна бути в межах, які не розкривають таємницю досудового розслідування, проте в ній повинні бути наведені аргументи, що переконали суддю у задоволенні чи відхиленні такого клопотання. Водночас ВРП не наділена повноваженнями оцінювати законність судового рішення, перевіряти його правовий зміст. Оцінка обґрунтованості процесуальних звернень належить до виключної компетенції суду як органу, який здійснює правосуддя, такі висновки виходять за межі повноважень дисциплінарного органу при здійсненні дисциплінарного провадження щодо судді, оскільки є власною оцінкою ВРП та її дисциплінарною палатою процесуального клопотання слідчого. Зважаючи на це оскаржуване рішення, прийняте ВРП не може вважатися вмотивованим, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону № 1798-VIII.