Процедура кваліфікаційного оцінювання щодо позивача завершилася реалізацією рішення ВККС, яким його (суддю районного суду) визнано таким, що відповідає займаній посаді. Відтак він цілком правомірно очікував, що його гарантоване ст. 8 Конвенції право на повагу до особистого життя в аспекті доступу до обраної професії судді не зазнаватиме втручання, зокрема у спосіб призначення ВККС у пленарному складі його кваліфікаційного оцінювання після прийняття ВРП рішення про внесення Президентові України подання про призначення його на посаду судді. З огляду на наведене ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/128812950 від 03.07.2025 у справі № 990/383/24 дійшла висновку, що ВККС, вчиняючи дії щодо призначення і проведення у пленарному складі повторного (додаткового) кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді, діяла поза межами процедури кваліфікаційного оцінювання, визначеної Законом № 1402-VIII, що є самостійною та достатньою підставою для визнання цих дій протиправними. Що ж до позовних вимог про зобов`язання ВККС утриматися від проведення повторного (додаткового) кваліфікаційного оцінювання позивача та визнання його таким, що пройшов кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді, то ці вимоги охоплюються попередньою вимогою, заявленою у цьому позові (про визнання протиправними дій ВККС), а отже, підстав для їх задоволення немає.