❓Як формується синдром у жертви:1️⃣ ситуація викликає в людині емоцію страху: пряма загроза життю, потенційна небезпека, потенційні труднощі, яких боїться людина (зазвичай у робочих процесах – пошук нової роботи, негативні рекомендації, які можуть дати). Емоція страху створює стрес та знижує когнітивні функції (аналітичне мислення, логіку)2️⃣ тривалий контакт – чим довше жертва у взаємодії з кривдником, тим більше вірогідність розвитку синдрому, адже психіка буде шукати шляхи адаптації. !Для жертви насилля щодня, день за днем, поняття норми зміщується в сторону деструктиву! Те, що тиждень назад було не ок, сьогодні вже як цілком терпимо-припустимо 3️⃣ ізоляція – якщо немає підтримки, куди звернутись за захистом, немає людини, яка бачить зі сторони що саме відбувається та може поговорити, пояснити жертві реальну картину - також прискорюється та підсилюється формування синдрому 4️⃣ неможливість швидко, у поточний момент, перервати взаємодію з кривдником за різних обставин5️⃣ маніпулятивна поведінка агресора – кривдника: точкові «акти доброти» - після знущань, залякувань послабити тиск, зробити щось хороше, як то похвалити (керівник), купити квіти/подарунок (чоловік-тиран). Агресор завжди грає одноосібно у «злий – добрий поліцейський»Отже, зовнішні фактори і внутрішні процеси психіки у небезпечних ситуаціях можуть формувати Стокгольмський синдром. У кого та що з цим робити розберемо далі.📽 Кінопорада: «Одного разу у Стокгольмі» («Стокгольмський синдром»), 2018р – як раз про події 1973 року, які дали початок дослідженню та формуванню феномену «Стокгольмський синдром».💙💛Всім нам – жити без ситуацій, які можуть потенційно викликати Стокгольмський синдром 💙💛