Telegram statistics channel - @PlatosCaveUA

Помисли Імперію. Частина 1. Курс Ксенії ЗборовськоїКурс "Помисли Імперію" пропонує слухачам поглянути на історичні та філософські ідеї, які формували найбільші імперії світу. Починаючи з Античності, ми прослідкуємо, як ідеї про справедливість, розум і гуманізм сприяли становленню великих держав і цивілізацій. Розглянемо концепції свободи і влади, що дозволили імперіям розширювати свої кордони і впливати на розвиток людства. У фокусі курсу також етичні дилеми та моральні обов’язки, що постали перед великими державами в різні історичні періоди. Обговоримо, як філософські ідеї допомагали вирішувати соціальні та політичні проблеми, та які уроки можна винести для сучасного світу. Курс не лише занурить вас у захоплюючі дискусії, а й допоможе зрозуміти сучасні виклики через призму великих ідей минулого.У першій лекції курсу «Помисли імперію» розглядаємо сучасне розуміння імперій та імперіалізму. Відео присвячене аналізу досліджень з 20-х років ХХ століття до наших днів, акцентуючи увагу на тому, як поняття імперії еволюціонувало в умовах глобалізації. Ми обговорюємо суверенітет, контроль, домінування та їх різні форми – від культурного до економічного. Розбираємо ключові праці сучасних дослідників і їх погляди на вплив імперій на політичні системи та глобальні відносини. Долучайтесь до обговорення викликів сучасного світу та того, як імперії продовжують впливати на сучасні політичні процеси.Лекторка:Ксенія Зборовська — кандидатка філософських наук, історикиня філософії, медієвісткаПосилання на відеоПечера Платона

Як можлива «его-історія» філософії? Зустріч з Вадимом Менжуліним80% від вартості зустрічі піде на підтримку історика філософії та перекладача Миколи Бакаєва, який вступив до лав ЗСУЗустріч відбудеться у суботу, 26 жовтня 2024 року о 17:00!Місце проведення: офлайн у просторі «Печера Платона» та онлайн у Zoom.Запис зустрічі: так, для учасників.Мова лекції: українська.Як особистий досвід впливає на формування філософських ідей? Чи може історія філософії бути переписана з урахуванням особистостей її творців?Вадим Менжулін запрошує до глибокого роздуму над питаннями, що стосуються особистості філософа та її ролі у формуванні філософських ідей. У сучасній філософській дискусії все частіше постає питання про те, наскільки суб’єктивний досвід мислителя впливає на його концепції та теорії.Его-історія філософії — це спроба поглянути на історію філософських ідей через призму особистих переживань та досвіду самих філософів. Чи можемо ми зрозуміти глибину їхніх ідей, не враховуючи контекст їхнього життя? Чи є автобіографія філософа ключем до розкриття прихованих змістів його творів?Під час зустрічі ми обговоримо:* Чи є у філософа «его» і чи є воно суб’єктом філософування?* Як можлива, якщо можлива взагалі, автобіографія філософа?* Хто і як має право писати його біографію?Ця зустріч буде цікавою для всіх, хто захоплюється філософією, історією ідей та питаннями самопізнання. Разом ми спробуємо знайти відповіді на складні питання про взаємозв’язок між особистістю філософа та його творчістю.Лектор:Вадим Менжулін — український філософ, доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія». Автор численних наукових праць.Після реєстрації вас буде перенаправлено до чату телеграм-групи, де міститиметься вся необхідна інформація. Також напередодні зустрічі надійде нагадування на вашу електронну пошту.Реєстрація доступна за посиланнямПечера Платона

Вони про нас: як уявляє собі Україну актуальна література, написана не в Україні Лекція відбуватиметься у неділю 29 вересня 2024 року о 16:00!Місце проведення: Offline у просторі «Печера Платона» та Online у Zoom.Запис зустрічей: так, для учасників.Мова лекції: українська.В літературній компаративістиці, зокрема, є спеціальна галузь, яка зветься імагологією. Вона вивчає способи, у які в одній культурі формуються образ, репрезентація, представлення про іншу культуру. Й імагології як науковій сфері не так багато років, десь сімдесят, не більше. Але цікавість до того, як же «вони нас бачать» була завжди. Та коли підслуховуєш чужі розмови про себе – як всі ми знаємо, – є шанс почути щось вкрай неприємне. Виробництво образу однієї культури в межах іншої культури починається з продукування стереотипу. На цьому часто і закінчується. Але можливий і цікавіший сценарій. Будь-який культурний стереотип розвивається у двох напрямках: він нарощується, поки а) не вибухне зсередини і б) не реорганізується на свою протилежність… Де в цих процесах ми перебуваємо зараз? Уявні іншими мовами українці готові до реорганізації?Нумо послухаємо, що там про нас пліткують за парканом. І зробимо прагматичні з того висновки. Лекторка:Ганна Улюра — українська літературознавиця, кандидатка філологічних наук, літературна критикиня. Авторка близько 200 наукових розвідок із ґендерних студій, трьох наукових монографій, літературознавчого нон-фікшн та науково-популярної прози. Після реєстації вас перекине у чат телеграм-групи, де знаходитиметься уся потрібна інформація. Також напередодні зустрічі буде нагадування на пошту.Реєстація можлива за посиланнямПечера Платона

Проблема Іншого в сучасній соціальній філософії80% від вартості лекції піде на ДОНАТ ЗСУ/фонду/волонтеруЛекція відбудеться у середу 18 вересня 2024 року о 19:00!Місце проведення: Online у Zoom.Запис лекції: так, для учасників.Мова лекції: українська.Іншість завжди була для нас суперечливим поняттям. Не завжди вдається легко усвідомити, другом чи ворогом є представник іншої цивілізації та світогляду. Найчастіше Інший постає в уявленні народів трикстером – людиною, що перебуває на перехресті культур, цивілізації, свідомостей та самого поняття адекватності. Нас відрізняють один від одного різноманітні культурні практики та етапи духовної еволюції. В результаті, людина може стати Іншою навіть сама для себе. Адже жодна жива істота не є статичною, а розвивається та створює себе щосекунди.У лекції Ксенії Мейти ми намагатимемося розкрити суперечність та багатоманітність поняття Іншого з погляду соціальної філософії – зокрема, її освітнього, феноменологічного та культурного виміру. Показовою фігурою Іншого є емігрант як людина, що стає представником декількох культур водночас, та Абсолютний Інший (Чужий) як вороже налаштована людина, з якою не може бути діалогу.Яким чином людині нав’язують соціально прийнятні ролі, і хто вважається маргіналом у середньостатистичному суспільстві? Яким чином емігрант та тимчасовий переселенець усвідомлює свою іншість? Якими є критерії включення індивіда в соціум та навпаки, – його іншування як носія ворожих цінностей?Міркуємо та вступаємо в діалог, намагаючись наблизитися до Іншості в зовнішньому світі та в собі з Ксенією Мейтою! Ксенія Мейта — філософиня, письменниця, філологиня.Випускниця бакалаврської програми з філології (2016) та магістерської програми з філософії (2018) Національного університету «Києво-Могилянська академія». Має ступінь PhD з філософії (тема дисертаційного дослідження — «Проблема Іншого в філософії Ричарда Рорті»). Членкиня оргкомітету щорічної філософської конференції «Філософія. Нове покоління». 80% від вартості лекції піде на ДОНАТ ЗСУ/фонду/волонтеруДолучитись можна за посиланнямПечера Платона

Вони про нас: як уявляє собі Україну актуальна література, написана не в Україні Лекція відбуватиметься у неділю 29 вересня 2024 року о 16:00!Місце проведення: Offline у просторі «Печера Платона» та Online у Zoom.Запис зустрічей: так, для учасників.Мова лекції: українська.Книжок, написаних не українцями (тут: громадянство), не українською мовою, але про Україну і з головними героями-українцями, в актуальній світовій літературі не аж так мало, як може здаватися, якщо їх спеціально не шукати. Але здебільшого вони насправді малопомітні, бо нечасто стають поштовхами для колективного обговорення. Романів рівню «Щиголь» Донни Тарт, де українцем є другорядний персонаж (а в його ідентичності є купа нюансів), в корпусів романів «вони про нас» - одиниці. Втім, є з десяток творів про Україну, котрі останні двадцять років ставали популярними у своїх національних літературах. Їх таки прочитали й засвоїли. Питання, що саме засвоїли? Ганна Улюра пропонує подивитися, як ця проза формує образ України і як їхня уявна Україна змінилася після початку війни на Сході, змінилася після повномасштабної війни. Наше уявлення про себе теж міняється (це суто про літературу зараз). Чи ці процеси синхронізуються? Чи те, що ми себе починаємо бачити інакше, змушує під іншим кутом зору придивитися до нас і тих, хто ззовні?.. І ні, може так бути, що не все, що побачили в нас іноземні літератори, нас потішить. Ба більше, лекторка гарантує: лев’яча доля написаного про нас нас точно не порадує.В літературній компаративістиці, зокрема, є спеціальна галузь, яка зветься імагологією. Вона вивчає способи, у які в одній культурі формуються образ, репрезентація, представлення про іншу культуру. Й імагології як науковій сфері не так багато років, десь сімдесят, не більше. Але цікавість до того, як же «вони нас бачать» була завжди. Та коли підслуховуєш чужі розмови про себе – як всі ми знаємо, – є шанс почути щось вкрай неприємне. Виробництво образу однієї культури в межах іншої культури починається з продукування стереотипу. На цьому часто і закінчується. Але можливий і цікавіший сценарій. Будь-який культурний стереотип розвивається у двох напрямках: він нарощується, поки а) не вибухне зсередини і б) не реорганізується на свою протилежність… Де в цих процесах ми перебуваємо зараз? Уявні іншими мовами українці готові до реорганізації?Нумо послухаємо, що там про нас пліткують за парканом. І зробимо прагматичні з того висновки. Лекторка:Ганна Улюра — українська літературознавиця, кандидатка філологічних наук, літературна критикиня. Авторка близько 200 наукових розвідок із ґендерних студій, трьох наукових монографій, літературознавчого нон-фікшн та науково-популярної прози. Після реєстації вас перекине у чат телеграм-групи, де знаходитиметься уся потрібна інформація. Також напередодні зустрічі буде нагадування на пошту.Реєстація можлива за посиланнямПечера Платона

Проблема Іншого в сучасній соціальній філософії80% від вартості лекції піде на ДОНАТ ЗСУ/фонду/волонтеруЛекція відбудеться у середу 18 вересня 2024 року о 19:00!Місце проведення: Online у Zoom.Запис лекції: так, для учасників.Мова лекції: українська.Іншість завжди була для нас суперечливим поняттям. Не завжди вдається легко усвідомити, другом чи ворогом є представник іншої цивілізації та світогляду. Найчастіше Інший постає в уявленні народів трикстером – людиною, що перебуває на перехресті культур, цивілізації, свідомостей та самого поняття адекватності. Нас відрізняють один від одного різноманітні культурні практики та етапи духовної еволюції. В результаті, людина може стати Іншою навіть сама для себе. Адже жодна жива істота не є статичною, а розвивається та створює себе щосекунди.У лекції Ксенії Мейти ми намагатимемося розкрити суперечність та багатоманітність поняття Іншого з погляду соціальної філософії – зокрема, її освітнього, феноменологічного та культурного виміру. Показовою фігурою Іншого є емігрант як людина, що стає представником декількох культур водночас, та Абсолютний Інший (Чужий) як вороже налаштована людина, з якою не може бути діалогу.Яким чином людині нав’язують соціально прийнятні ролі, і хто вважається маргіналом у середньостатистичному суспільстві? Яким чином емігрант та тимчасовий переселенець усвідомлює свою іншість? Якими є критерії включення індивіда в соціум та навпаки, – його іншування як носія ворожих цінностей?Міркуємо та вступаємо в діалог, намагаючись наблизитися до Іншості в зовнішньому світі та в собі з Ксенією Мейтою! Ксенія Мейта — філософиня, письменниця, філологиня.Випускниця бакалаврської програми з філології (2016) та магістерської програми з філософії (2018) Національного університету «Києво-Могилянська академія». Має ступінь PhD з філософії (тема дисертаційного дослідження — «Проблема Іншого в філософії Ричарда Рорті»). Членкиня оргкомітету щорічної філософської конференції «Філософія. Нове покоління». 80% від вартості лекції піде на ДОНАТ ЗСУ/фонду/волонтеруДолучитись можна за посиланнямПечера Платона

Аналіз дебатів Атеїста та Теїста: Докінз Vs Вільямс. Мінікурс з теорії арументаціїКурс відбуватиметься щосуботи з 14 вересня 2024 року о 15:00!Місце проведення: Офлайн у приміщенні Печери Платона та Online у Zoom.Формат: один раз на тиждень до 2 годин.Кількість зустрічей: 3 зустрічі.Запис зустрічей: так, для учасників.Мова курсу: українська.Курс складається з теоретичної частини, присвяченої основам теорії аргументації, та двох зустрічей, впродовж яких учасники матимуть змогу долучитись до обговорення самих дебатів.1 зустріч включатиме:Основи теорії аргументації:Елементи дискусії, Точки зору, Етапи дискусіїПравила аргументації та деякі помилкиФормалізаціяОдин з видів індуктивних міркувань: міркування за аналогієюПресупозиція по питанням, які обговорюються між Докінзом та Вільямсономтощо.2 зустрічПерегляд та обговорення першої частини дебатів (вступ та перші два питання):🗣 Природа людини 🎎 Походження людства як біологічного виду.3 зустрічПерегляд та обговорення другої частини дебатів (два питання):🌍 виникнення життя на Землі 🪐 походження Всесвіту Лектор:Руслан Мироненко — засновник Печери Платона, викладач курсів з логіки та теорії аргументації, магістр філософії, докторант кафедри логіки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса ШевченкаЗареєструватись можна за посиланнямПечера Платона

Свідчення досвіду як магістральна проблема літератури 2010-20-х: хто має право розказувати чужі/свої історіїЛекція відбуватиметься у суботу 7 вересня 2024 року о 15:00!Місце проведення: Offline у просторі «Печера Платона» та Online у Zoom.Запис зустрічей: так, для учасників.Читаю зараз оповідання, яке мені надіслав студент з курсів літературної майстерності з університету Айдахо. Він попросив мене перевірити, чи всі деталі в творів автентичні. Оповідання – монолог дівчинки-підлітки, зґвалтованої росіянами в окупованому Херсоні. Мої почуття складно описати одним словом. Хто Гекуба тому юнаку в Айдахо, що він пише про внутрішні переживання української дівчини на війни?.. Резонансні літературні скандали 2020-х, тенденції сучасної літературної критики, книжки, на користь яких роблять вибір найпрестижніші премії (і ідеться як про європейську і про американські, але й про азійські літератури) – все це оприявнює «головну проблему» актуальної художньої прози. Ми перебуваємо на новій фазі осмислення літератури власного досвіду. Художня проза знову взялася переосмислювати саму категорію досвіду, а отже міркувати, хто має право писати які історії. Не уміє чи може, а саме вправі претендувати. Де пролягає межа між автобіографізмом і оповідуванням, між прийняттям Іншого і культурною експропріацією? Як простежити іронію в творів, в котрому прямо не озвучені наміри автора? Зараз обмірковують не самі принципи конструювання досвіду, а те, на яких умовах ці принципи уявляє художня проза. І якщо сталою вимогою стає писати про те, що ти сам безпосередньо пережив (а це таки стає новою вимогою), то чому ми все ще говоримо про умовність художньої літератури? І як в таких умовах міняється поняття мімезісу – коли література наслідує не природі, а зв’язками між «природними» феноменами? За таких умов будь-який художній твір стає свідченням, правда ж? Свідчення передбачає гаранта того, про що пишуть, свідчать завжди перед кимсь, адресат тут важить більше за адресанта. Для кого пишуть твори, в яких важить автентичність пережитого досвіду? І як скоро у мемуаристів-за-вимогою закінчиться теми?Питань достолиха. І на них час уже шукати відповіді. Особливо нам тут і зараз, коли стрімко зростає корпус творів про велику війну -- тоді, коли ми ще не уміє і не знаємо як синхронізувати свої досвіди в цій війні. А юнака з Айдахо я попросила розказати, чому він вирішив написати такий твір. І він вийшов із чату. Йому можна. А нам таки треба в цьому розібратися. Лекторка:Ганна Улюра — українська літературознавиця, кандидатка філологічних наук, літературна критикиня. Авторка близько 200 наукових розвідок із ґендерних студій, трьох наукових монографій, літературознавчого нон-фікшн та науково-популярної прози.Після реєстації вас перекине у чат телеграм-групи, де знаходитиметься уся потрібна інформаціяПечера Платона

Політичний ісихазм, неоплатонізм, «расчеловечивание» і смерть філософа ЯннарасаКілька днів тому помер відомий грецький філософ-богослов Хрістос Яннарас у віці 89 років. Спочатку всю мою фбшну стрічку облетіла ця новина з висловленням суму, потім почали з’являтись поодинокі згадки про досить-таки пропутінську позицію пана Хрістоса, але з відсилками десь на 2010-ті роки. Як я до цього ставлюсь? Ну мені теж було сумно від цієї новини. Сумно, бо ця людина схоже так і не встигла змінити свою точку зору до кінця життя.Хрістос дійсно досить сильний мислитель (був), але що мене завжди в ньому насторожувало (саме в філософському плані) - це палкий ерос до неоплатонізму і обстоювання ісихазму. Ще з студентської лави пам’ятаю, що багато хто досить таки в захваті був від ісихазму, немов це вияв чогось дійсно містичного і справжнього в православ’ї. Плакати хотілось, коли сюди домішували мого любого Діонісія Ареопагіта, батька християнського містицизму, і скроплювали все це намертво знеособлюючим неоплатонізмом. Ну от чимось схожим займався і Яннарас, який з молодості був у захваті від російської релігійної думки, а під кінець життя, у 2023 році написав книгу «Про сенс політики», в якій продовжив розвивати концепцію політичного ісихазму (авторства російського філолога Геліана Прохорова). Яннарас, виводить три типи політики: релігійно-метафізичний, раціональний та тринітарний. Останній, звісно, найбільш вірний, має будуватись на любові, спілкуванні, грецькому полісі та Мойсеєвих законах. Якщо не знати тонкощів - ну цілком же в дусі моїх любих Зізіуласа та Манусакіса, грецька традиція, оце от все. Але є такі значущі нюанси, що може волосся дибки стати: апеляція до візантійського імперіалізму, відкидання прав людини в общині (спільнотою в мене язик не повертається це назвати), відкидання прав людини, відкидання утилітаризму та деонтології, повне заперечення західного індивідуалізму та «одухотворенное» поклоніння російській релігійній думці. На кожен пункт тут варто б написати розділ книжки чи лекцію, щоб докладніше це пояснити, на жаль, можливості дописів у соцмережах поки обмежені)Якщо хтось сумує за Яннарасом - краще помоліться за його душу, бо є шанс, що вона десь поряд з Прігожиним, а це дійсно сумно.Авторка тексту: співзасновниця Печери Платона Ксенія Зборовська

Анти*Утопії середньовіччя: Чому Рай потрібно втратити? Олександр ОхрименкоУтопічні ідеї «прекрасних країв» чи неможливості їх досягнення були й до «Утопії» Томаса Мора. Люди середньовіччя розвинули ідеї про кілька таких місцевостей. Це і Біблійний Рай, який знаходиться десь на Близькому Сході, а також країна Кокань, що на заходів від Іспанії. Невже Едем – пречудовий Божественний сад для Адама та Єви – у середньовічній уяві не найкраще місце у світі? Чи може країна Кокань, де не потрібно працювати, їжа доступна кожному, а джерела б’ють п’янкими напоями, не радувати? Заодно ми подивимося на історію Ноя. Чи можливо побудувати Прекрасний Новий Світ навіть після «очищення» Всесвітнім Потопом?Ці три середньовічні історії були залишені в мініатюрах, вітражах, фресках, тобто творах мистецтва. Це дає змогу побачити не «точний» словесний текст, а те, як ці історії переказувалися й уявлялися самими людьми давньої епохи. І там спокуса Змія – невідворотна, Єві доведеться прясти, а Адаму – копати. І там країна Кокань – недоступна всім, з її фонтанами молодості й їстівними будинками. І тоді оновлена ідеальна планета після екологічної катастрофи знов наповнена гріхом. Невже в уявленнях середньовіччя антиутопія важливіша?Александр Охрименко - кандидат історичних наук, викладач кафедри історії стародавнього світу та середніх віків КНУ імені Тараса Шевченка.#ПечерніВідео Посилання на першу частинуПосилання на другу частинуПечера Платона