«L'existence précède l'essence»(Існування передує сутності)Що робить нас нами? Особистістю? Сутністю? Людиною?Останнім часом я все більше схиляюся й тягнуся до екзистенціалізму. Ми можемо багато говорити, але людину судять виключно за її вчинками. Екзистенціалізм, звісно, не розгортається лише через цю цитату Сартра, але його основний принцип у ній видно дуже чітко. Екзистенціалізм розглядає існування як процес життя, в якому перебуває людина, і саме в цьому процесі вона формується.Людина не має наперед заданої сутності. Вона не народжується боягузом, героєм, зрадником чи мудрецем. Вона стає ними в процесі життя.Ми називаємо людину боягузом не тому, що в неї «така природа», а тому, що вона здійснила боягузливий вчинок. Спочатку є дія — і лише потім з’являється визначення. Не навпаки. Саме так і варто розуміти Сартра: вчинки не відображають сутність людини — вони її створюють.Але тут важливий нюанс. Вчинки не виникають у порожнечі. Кожен наш вибір спирається на попередній досвід — на те, що ми прожили, прочитали, побачили, на людей, які були поруч, і на помилки, які ми зробили раніше. Це не «готова сутність», а радше історія вже здійснених вчинків, яка тимчасово формує нас у цю мить. Я ще не бачив жодного, хто справді вчився б на чужих помилках. Ми можемо знати, що камінь гарячий, але поки самі не обпечемося — знання не стане нашим. Я вчуся на власних помилках, і з часом навіть перестав їх боятися. Іноді вони мені подобаються (мазохізм?😁 не знаю). Переставши сприймати помилку як покарання, життя почало давати мені набагато більше.Ніхто, окрім нас самих, не відповідає за те, ким ми стаємо. ЛЮДИНА - це сукупність вчинків — здійснених, прийнятих, прожитих.Ми постійно перебуваємо в процесі становлення.