Чотири роки з дня звільнення Київщини від російських окупантів.За цей час багато що змінилося, подвиги залишилися для суспільства спогадами та історіями. Лише біль і шок від загибелі рідних, від російських воєнних злочинів — ще довго будуть супроводжувати нас.За кілька діб росія втратила контроль над 270 населеними пунктами Київської області, покинула Чернігівщину та Сумщину. Після зриву плану захоплення Києва "за три дні" втеча ворога з півночі України стала справжньою, видимою та очевидною стратегічною поразкою. І нашою стратегічною перемогою.Мені випала честь бути серед десятків тисяч наших громадян, які дали окупантам справжній бій на Київщині. Я бачив, як вчорашні цивільні чоловіки були готові голими руками рвати ворога за свій дім, за свою родину. Як бізнес віддавав все, аби підтримати підрозділи. Як влади всіх рівнів перестали мірятися цими рівнями і стали силою. Битва за Київ, за Київщину тривала місяць, тиждень і один день. Військовому командуванню, серед представників якого багато моїх бойових побратимів, вдалося зупинити, нищити, відкинути ворога. Вийшло спланувати справжній історичний опір. Успіх оборони столиці показав нам, наскільки ворог близький до домівок мільйонів. Наскільки ворог цинічний в своїх діяннях. Але звільнення Київщини показало, як виглядає наш опір, якими є наші перемоги. І наскільки ми швидко можемо повернути до життя звільнену землю, якщо хочемо, якщо будемо стояти разом.Низькій уклін та подяка всім воїнам, що брали участь в обороні Києва та звільненні Київщини. Усім, хто важкою цілодобовою працею відновлював сполучення, комунікації, хто розміновував поля і тим, хто оперативно посіяв хліб — від звичайних комунальників до рятувальників, медиків, бізнесу та інженерів.Велика честь знати і памʼятати кожного та кожну, хто був пліч-о-пліч у ці складні тижні. Завжди памʼятатимемо подвиг тих, хто поліг в боях та від ворожої зброї у ті тяжкі дні. Ви вкотре показали нам: за що і проти чого ми бʼємося.Слава Україні! Героям Слава!