А в іншому своєму есе, більш відомому і хрестоматійному, "До проблеми большевизму", 1956, Евген Маланюк дає оцінку марксизму:У теорії Маркса - навіть беручи чисто формально - вражає цілковитий брак складника духового, морального. Трактуючи ніби про добро людини (пролетаря, робітника), автор теорії замінює людину на істоту якогось переходового спрощено-дарвіністичного порядку. Всяка духова творчість виключена. Всяке явище духа - не існує. Всі закони життя зведено до мінімальних півтваринних-півзвірячих функцій. Ця теорія, коротко кажучи, вражає своїм, мало сказати, антигуманізмом, але просто відчоловіченням, ба й злобно-консеквентним, яскраво підкресленим контргуманізмом. Теорія та є не лише безбожна, що є в стилі "науковости" XIXст., але й нелюдська. А людина, що б там "наука" не казала, є перш за все образ Божий, а не робот чи нумер з концентраку.Вичерпно і влучно, аж додати нічого. Звісно, це стосується саме ставлення марксизму до людини, а не його теорії економічних відносини, на яких заснована політика держав і великих корпорацій.