Освітня Криївка | Спочатку пані Клементині було непросто: конкуренти ледь не відібрали у...

Спочатку пані Клементині було непросто: конкуренти ледь не відібрали у неї обладнання. Щоб зберегти у цілості коштовне майно, хоробрі робітниці «Фортуни» забарикадувалися усередині фабрики й у результаті битву за машини і верстати виграли. Ця історія не оминула одного з найбільш заможних українців — митрополита Андрія Шептицького. Зрештою митрополит на правах пайовика інвестував у справу Авдикович-Глинської близько 46 тисяч доларів. Тоді ж до назви додалося слово «Нова», а виробництво переїхало до нових зручних приміщень, наданих Шептицьким.Бізнес Клементини процвітав. На отримані гроші вона придбала найсучасніше німецьке обладнання, завдяки якому наростила виробництво з 200 кілограмів до 5 тонн на день. При цьому сировину «Фортуна Нова» використовувала виключно від українських постачальників. Однією із заповідей пані директорки було: «Не пригощай чужими солодощами, не підривай нікому здоров'я!». Тим часом її фабрика вже виробляла шоколадні цукерки, помадки, фруктове желе, морозиво, тістечка і печиво. Фірмовий магазин розташовувався у самому центрі Львова — на вулиці Руській.По-справжньому відомою «Фортуну Нову» зробила вдала маркетингова і рекламна стратегія. Над дизайном продукції працювали талановиті українські художники: Левицький, Гординський, Бутович. Майстер Бумба з карпатського Сколе робив подарункові дерев'яні коробки, які самі по собі були витворами мистецтва. Проте найяскравішим ходом «Фортуни Нової» став випуск спеціальної серії цукерок «Солодка історія України». Коробки із зображеннями князів і гетьманів – від Володимира Великого до Павла Скоропадського – багато галичан стали колекціонувати.Все це дало можливість ще більше розширити бізнес і відкрити нові магазини: два у Львові і по одному в Стриї і Дрогобичі. Пані Клементина особисто відбирала персонал, майже всі її робітниці мали середню або вищу освіту. Не забувала і про необхідну рекламу: регулярно давала замітки в українських газетах, випускала календарики, проводила презентації. У результаті солодощі фабрики «Фортуна Нова» стали купувати не лише у Галичині, а і на Волині, у Кракові, Холмі та Варшаві. Крім того, великі замовлення надходили від української діаспори у США та Канаді.Авдикович-Глинська брала активну участь у соціальному житті краю: на свято св. Миколая забезпечувала українських школярів безкоштовними солодощами, матеріально підтримувала «Спілку українок» і Жіночий конгрес українок, який проходив у Станіславі (нинішньому Івано-Франківську). Попри серйозні фінансові труднощі, спричинені скрутною економічною ситуацією в Галичині, «Фортуна Нова» вистояла завдяки вірності постійних клієнтів, які сповідали принцип «Свій до свого по своє», і завершила історію лише 1944 року, коли її націоналізувала радянська влада. Сьогодні на базі цієї фабрики випускають шоколад «Світоч».Рух «Свій до свого по своє» зародився у Галичині наприкінці XIX століття. За декілька років він майже витіснив закордонні товари з території регіону, ба більше: українські виробники стали працювати на експорт.Igor Tsaryk