Український пантеон: не забуті - чоловік Лесі.

19 вересня 1953, тобто – 73 роки тому, на 73 році, в далекі світи подаленів чоловік Лесі Українки - Климент Квітка.
Климент (родинне - Кльоня) Васильович - музикознавець-фольклорист, в'язень концтаборів (КарЛАГ), правознавець із Сумщини (однак, є свідчення, що Климент нібито народився в Києві. Та все ж таки найімовірніше, що Климент Васильович побачив світ на околиці Хмелова, адже його батько працював начальником Хмелівської поштової станції – отже, логічно було й записати його в церкві великого волосного козацького містечка села Хмелова… Та й у своїй біографії Климент Квітка писав, що народився у Хмелові. Але то вже інша тема; зазначу – досліджував біографію Квітки професор Валентин Бугрим – шукайте його грунтовні публікації).
Климент - нащадок старовинної козацької родини, рано лишився сиротою (батько помер від туберкульозу). Мати не могла утримувати сина, тому віддала п’ятирічного хлопця на виховання в сім’ю київських міщан Карпових. Музиці Кльоня навчався з 7 років у приватних учителів; закінчив Київську гімназію № 5 із золотою медаллю. Навчався в музичному училищі Київського відділення Російського музичного товариства в Києві по класу фортепіано.
У студентські роки працював концертмейстером хору університету св. Володимира, де навчався. До речі: перше знайомство Лесі Українки та Климента Квітки відбулося 1898 року в цьому ж університеті: письменниця читала оповідання «Над морем» у літературно-артистичному гуртку. На тих читаннях був і студент-першокурсник Климент Квітка, який з 16 років захоплювався збиранням народних пісень. Леся тоді запропонувала йому записати від неї пісні, які знала.
З 1898 року, Климент, за порадою Лесі Українки, збирав народні мелодії; 1899–1900 роках зробив перші записи народних мелодій зі співу Лесі Українки в Києві та Гадячі. А в 1902 році видав збірник народних пісень, наукові досліди «Матеріали для вивчення мелодійного складу українських пісень, розташовані за системою П. Сокальського».
Сімейне життя Климента і Лесі було недовгим: 1913 року Українка померла на гірському курорті Сурамі (поблизу Боржомі). Поруч був чоловік та мама. Квітка після смерті Лесі надовго залишився сам.
З 1917 року - Климент Васильович товариш (заступник) генерального секретаря судових справ Укр. ЦР; видав фотоскопічним способом двотомник «Мелодії з голосу Л. Українки». 31.03.1918 року призначений на посаду товариша (заступника) міністра юстиції УНР. В 1918 році трудився рахівником у м. Юзівці (нині Донецьк).
Упродовж 1920-1933 років Климент Квітка трудився в АН УРСР, де організував кабінет музичної етнографії (1922). Викладав у Київському вищому музично-драматичному інституті імені Лисенка. За 8 років опублікував 40 наукових статей, досліджень, докладних рецензій, 2 збірника народних пісень. Записав 6000 народних пісень. У 1933 році переїхав до москви, у консерваторії читав курс музики народів СРСР (з 1933 року - професор).
8.02.1934 року Климент заарештований в т. зв. «Справі славістів», сфабрикованій ОДПУ й на 3 роки ув'язнений, відбував покарання у концтаборі «Карлаг» (Алма-Ата, Казахстан). 13.04.1936 року звільнений і поновлений на роботі в московській консерваторії. Від 1937 року - науковий керівник кабінету вивчення музичної творчості народів СРСР (нині - Науковий центр народної музики імені К. Квітки). Створив багатонаціональний фольклорний фонд із 6000 записів.
У 65 років Климент одружується вдруге - з 25-річною піаністкою, Галиною Лукинічною Кащеєвою (1920-1962), яка, як і Леся Українка, померла у 42 роки.
За дослідженням шевченкознавця Ігоря Марцінковського, Климент Васильович «був у Миколаєві декілька разів. Приїздили з Лесею Українкою поїздом на старий залізничний вокзал і до Одеси добиралися пароплавом. Імовірно, Квітка й передав бандуру від Лесі Українки - Камінському» (Феодосій Тимофійович Камінський (1888-1978) - краєзнавець, археолог; знався з композитором Миколою Аркасом; співзасновник наукового товариства імені М. Аркаса при ВУАН. Листувався з Л. Українкою).