Освітня Криївка | Услід за Тарасом Шевченком, через сто вісімдесят років, подолавши від ...

…Услід за Тарасом Шевченком, через сто вісімдесят років, подолавши від столиці сто сорок кілометрів, їду в Мойсівку. У центрі селища - церква Петра і Павла - тієї самої, як писав Тарас, «химерної мойсівської церкви з гостроверхими банями, усіяними шишками, неначе ковпак бубонцями» уже немає - руїни, але черепашиними кроками - відновлюється. Спочатку храм був католицьким, про що свідчать елементи неоготики - готична кладка стін, елементи декоративного розпису, вузькі стрілчасті вікна; у середині XIX століття - став православним, реконструювали. Біля церкви з чотирьох сторін стояли каплички, одна з яких була усипальницею Волховських - її вже давно немає, зруйнована, місце заросло кущами. До речі, чому Тарас Шевченко не замалював цей величний храм? - я так і не знайшов відповіді. Отже, «Версаль» сьогодні вже не той: село Мойсівка зазнало руйнацій, як і всі інші українські поселення. А коли Шевченко приїхав сюди, в «химерному саду» стояли граційні гроти, що мали назви: «Храм кохання», «Грот Діани», «Сховище пастушок». Від капличок не лишилося нічого - кам’яні плити-основи - засипані будівельним сміттям. Церква функціонувала аж до шістдесятих років XX століття, коли ж закрили - обікрали, залишилися стіни. Назавжди втрачено розпис інтер’єру, тинкування стін, тепер тільки завдяки невеликим фрагментам можна здогадуватися, яким Петропавлівський храм бачив Тарас Григорович. На засланні Шевченко згадував поміщицю Тетяну Волховську: зокрема - у вірші «Г.3.»: «І те село, і ті люде, // Де мене, мов брата // Привітали! Чи жива ти // Старесенька мати? // Чи збираються ще й досі // Веселії гості // Погуляти у старої, // Погуляти просто?». А в листі дванадцятого січня 1851 року до княжни Варвари Рєпніної (1808-1891) написав: «Мені й досі так живо ввижається 12-ий день січня й сусідка Ваша Т. О. Вільхівська - чи жива ще добра бабуся? Чи по-давньому збираються в цей день до неї нецеремонні сусіди со чади і домочадці, два-три дні побавитись, а потім до наступного 12 січня по хуторах роз'їхатись».