Завтра 127 років відзначатиме Мігель Анхель Астуріас – гватемальський письменник, нобелівський лавреат. Представник магічного реалізму, Астуріас уміло поєднував фольклор і модерну політику. Добірка влучних висловів Астуріаса.

• Якщо ми будемо виховувати в людей почуття власного достоїнства, владі доведеться помножити кількість тюрем і розширити цвинтарі.
• Лотерея – символ країни.
• Для страждальця раєм є облегшення болю.
• Поклонися всьому, що ти спалив, і спали все, чому поклонявся.
• Політичні ідеї успадковуються по крові, й це – найнебезпечніший вид спадковості.
• Це жахливо – користуватися свободою, аби покінчити з нею.
• Культ псує святиню.
• Або робити добро до кінця, або взагалі не робити.
• Нема такого сита, яке би відділило доблесть від підлості, велике від низького.
• Нерівні в життєйській боротьбі рівні в смерті.
• З язика старців тече або отрута, або мед.
• Серце прагне туди, куди його тягне, а не куди його тягнуть.
• Сльози – мікстура, яку по краплях додають до подій життя.
• У молодості душа бачить те, чого хоче тіло, а в старості навпаки.
• Вбивці, кати – ці слова не мають ніякого значення після війни.
• Надія спалахує яскравіше й швидше за будь-яке полум’я.
• Світ сотворений Господом, але ніхто не знає яким.
• Сміх – це складніше й серйозніше, ніж сльози.
• Нема нічого гіршого, ніж бути чужим на своїй землі.
• Людське правосуддя – паперове сміття.
• Треба мріяти, аби мудрішою ставала кров.
• Боги щезли, легенди зосталися і вимагають жертв.
• Зрада вирізає серце.
• У божевільних теж є думки.
• Ти не уявляєш, скільки можна накопити, якщо не віддаєш десятину.
• Коли воюють, то навіть найневинніші створіння стають снарядами.
• Деякі слова добре промовляти вглиб.
• У чому нема страху, те нічого не вартує.
• Біда запрошення не чекає.
• Беззмістовна робота гірша за неробство.
• Якщо ти не зміниш світ, він змінить тебе.
• Кожен творить свою правду.
• Знаємо надто мало про надто багато.
• Від горя ниють найглибші корені.
• Сучасне лише те, що возводиться на всі віки.
• Небезпечно згадувати щасливі дні.
• Перед дзеркалом, як і перед совістю, завжди прихорошуються.