Лише лінивий не позбиткувався над цифрою-вироком: 107 мільярдів із держбюджету з початку війни отримала приватна придворна фірма на виробництво зброї, якою обіцяли завалити і москву, і підмосков’я, і замосков’я, і взагалі.

107 мільярдів державних коштів освоєно й конвертовано в приватну компанію, яка свою капіталовартість оцінює в 2,5 млрд доларів.

107 мільярдів оприходуваних державних коштів допомогли придворним фірмачам випустити акції й 30% їх продати емірам з ОАЕ за 760 млн доларів, за що державному бюджету величезна подяка.

Якби 107 мільярдів державних грошей спрямувати не на приватну придворну фірму, а, до прикладу, цільово на скупку крилатих ракет західного виробництва, то теоретично це було би приблизно 1500 британських стормшедоу чи 2000 дешевших французьких аналогів.

Якби 107 мільярдів державних грошей царський двір забажав спрямувати не на приватну придворну фірму, а на закупівлю готових систем ППО типу німецької Iris, то це було би приблизно 60 комплексних установок систем ППО.

Якби хтось рахував державну копійку і керувався державним інтересом, а не суто приватним, то першим ділом замислився б: навіщо з бюджету годувати приватну фірму, якщо виробництво зброї можна зробити державною справою, тим паче, приватна фірма й так освоює лише державні кошти.

Але якщо 107 мільярдів державних грошей вигідніше запустити в приватні кишені, то придворним фірмачам уже й не так важливо, є в нас балістика чи нема, є в нас дрони-перехоплювачі чи нема, є в нас промислове виробництво фламінгів чи нема.

На нєт і суда нєт.

Над усім цим мороком гордо пропливає мотопараплан, на якому доведена до відчаю людина перетинає держкордон у напрямку Молдови, рятуючись від абсурду.