Спитайте будь-якого пересічного слугу народу, чи відчуває він колективну співвідповідальність за тотальний кабздець навколо? У відповідь ви побачите здивовано заокруглені очиська тамади, весільного фотографа чи крипто-афериста й почуєте одноствердне: «Звичайно, що ні. А я тут при чім? Усі питання отуди – на Банкову. Я тут узагалі ніяким боком». Якраз цим зграйка гієн і шакалів відрізняється від політичних команд у західному розумінні цього слова. Гієни й шакали ніколи не відчувають колективної співвідповідальності за діяння свого вожака, іменем і гарантіями якого так радо прикриваються.Прикриваються рівно до того моменту, доки вожак на троні. Щойно трон похитнеться, гієни й шакали будуть першими в черзі на плювок у вчорашнього боса. Зелена зграя виразно продемонтрувала це на прикладі Єрмака: ще вчора всі з ним корєшалися, а щойно він утратив пост, як гієни й шакали пішли давати «відверті інтерв’ю» про те, яким чортякою був їхній учорашній корєш.Така доля чекає й царя. Це і логічно, і органічно для зграї, яка політичною командою не є апріорі. Зрештою, це неминуче запрограмовано самою моделлю одноосібного узурпатоправління, згідно з якою винуватцем усіх факапів і провалів буде одноосібний узурпатоправитель. Щоб так не було – треба було політичну команду розбудовувати, а не царизм. Падіння монарха завжди радість для челяді.Візьмуть по 5 млн на округ і затамують ще більшу зневагу, яка чекатиме свого часу.