Усе, що треба знати про «мудрість народу на референдумах», - ілюструє 1991 рік.У березні 1991 року відбувся усесоюзний референдум про збереження СССР. 22 млн українців (70%) проголосували за збереження тюрми народів. Хотіли далі жити в бараку. Минуло 9 місяців – і 1 грудня 1991 року на референдумі ТІ САМІ люди (29 млн, 90%) проголосували за цілком протилежну ідею – за незалежність України. Залежно що й коли запитувати – отримаєш різні відповіді.Тому я великий скептик щодо ідеї обговорювати навіть у мирний час віхові, основоположні речі з травмованим, плебеїзованим, недоосвіченим, затурканим суспільством. А що казати зараз, коли гіпотетичний референдум є ніщо інше, як спроба спихнути повноту відповідальності за непопулярні, скажімо так, тяжкі рішення. Доктрина воєнного стану передбачає повноту влади, ручне управління і, що важливо, відсутній громадський контроль, позаяк масові акції заборонені, а політичні партії призупинені. Узурпатори охоче скористалися з привілеїв воєнного стану, ввівши цензуру й монопольний доступ до трильйонних бюджетів, – але чомусь навідріз відмовляються брати на себе повноту відповідальності за погані рішення, унеможливши хороші своїм мародерством.Сила влади – не в культі особистості, а в культурі політичної відповідальності й мужності не ховатися за фінтами. Тим паче коли народ привчений голосувати, як пастух скаже.